Проблеми встановлення змісту суспільно небезпечних наслідків як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони домашнього насильства

Анотація

Статтю присвячено аналізу суспільно небез­печних наслідків як обов'язкової ознаки об'єк­тивної сторони домашнього насильства (ст. 126­1 Кримінального кодексу України). Встановлено, що законодавчий підхід до формулювання сус­пільно небезпечних наслідків домашнього насильства як оціночних ознак, може обумовлюва­ти їх довільне тлумачення та як результат, не­правильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Недосконалість законодавчого описання наслідків цього злочину свідчить про потребу вдосконалення диспозиції норми, викладеної у ст. 126-1 КК України.

Зокрема, звертається увага на труднощі у встановленні змісту таких ознак, як "розлад здо­ров'я”, "втрата працездатності”. З метою уник­нення помилок у кваліфікації домашнього на­сильства, у тому числі розмежуванню його із суміжними злочинами, пропонується доповнити ст. 126-1 КК України приміткою, в якій чітко ви­значити орієнтири щодо розуміння цих ознак.

Розглядається питання щодо кваліфікації дій особи, яка систематично вчиняє фізичне насиль­ство, що виявляється у заподіянні легких тілес­них ушкоджень. Заподіяння легкого тілесного ушкодження, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 125 КК України, повністю охоплюється ст. 126-1 КК України, як за ознакою діяння (фізичне насиль­ство), так і за ознакою наслідку (фізичні страж­дання). Відповідно, немає підстав для кваліфіка­ції таких дій за сукупністю кримінальних право­порушень.

З'ясовано, що для встановлення змісту та­ких наслідків як "емоційна залежність” та "по­гіршення якості життя”, законодавець не надає чітких орієнтирів. Такий законодавчий підхід у науці кримінального права піддається сумніву. Ці ознаки є оціночними, та на відміну від інших оціночних ознак, які часто передбачаються у статтях КК України, є надто розмитими та ши­рокими за обсягом та наповненістю їх змісту, що дає підстави для їх неоднозначного тлумачення, а отже й довільного правозастосування. З огляду на специфічність встановлення змісту "емоцій­ної залежності” та "погіршення якості життя”, ці ознаки не можливо формалізувати, відтак вони повинні бути вилучені із диспозиції ст. 126-1 КК України.