Керівник органу прокуратури як суб'єкт доказування

Анотація

Стаття присвячена дослідженню участі у до­казуванні керівника органу прокуратури, ким є Генеральний прокурор, керівник обласної про­куратури, керівник окружної прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у ме­жах своїх повноважень. Незважаючи на те, що керівник органу прокуратури у доктринальних визначеннях та класифікаціях суб'єктів дока­зування окремо практично ніколи не згадуєть­ся, він є самостійним учасником кримінального провадження та суб'єктом доказування. Керів­ник органу прокуратури у класифікації суб'єктів доказування відноситься до групи суб'єктів, на яких покладено обов'язок та тягар доказування у досудовому розслідуванні.

До повноважень керівника органу прокура­тури, які дотичні доказуванню, відносяться: 1) визначення належного суб'єкта здійснення процесуального керівництва; 2) забезпечення ефективності досудового розслідування у аспекті збирання доказів; 3) початок кримінального провадження та повідомлення про підозру у кри­мінальному провадженні щодо окремих категорій осіб (що є необхідною умовою допустимості усіх доказів, які збиратимуться та перевірятимуться у кримінальному провадженні); 4) реалізація «делегованих» повноважень в умовах воєнного стану.

Аналіз положень КПК України та позицій ВС щодо проблемних питань реалізації повнова­жень керівника органу прокуратури призводить до висновків, що: керівник орану прокуратури може входити до складу групи прокурорів; не­має імперативу щодо включення керівника ор­гану прокуратури для реалізації повноважень за главою 37 КПК України до групи прокурорів, утім, його включення до такої групи також не суперечить КПК України. При включенні керів­ника органу прокуратури до групи прокурорів постає питання відсутності неупередженості при реалізації повноважень саме як керівника органу прокуратури та ідентифікації прокурора вищого рівня для цілей ст. 308 КПК України.