Системна криза сучасного міжнародного екологічного права

Анотація

У статті розглянуте питання складного кризо­вого стану у сфері міжнародно-правового опосе­редкування природоохоронної діяльності, зумовленого віроломним нападом країни-агресора на територію України, що показало повну неспро­можність усталеної моделі міжнародного права, включаючи його організаційно-інституційну складову, протистояти планам агресора через примусове припинення воєнних дій, що випливає з прямого функціонального призначення Ор­ганізації Об'єднаних Націй як головного світово­го миротворця. Передусім здійснено терміноло­гічний екскурс у формування назви галузі міжна­родного права, яка забезпечує правову охорону навколишнього середовища, що характеризуєть­ся відсутністю уніфікованого понятійно-категорійного апарату, де поряд з міжнародним пра­вом навколишнього середовища застосовуються назви міжнародного екологічного, міжнародного природоохоронного та міжнародного енвайро- нментального права. Зроблено авторський ви­сновок про доцільність остаточного зупинення на універсальному найменуванні міжнародного екологічного права. Проведений аналіз дав змо­гу встановити, що агресор порушив практич­но всі існуючі галузеві принципи міжнародного екологічного права, крім принципу неприпусти­мості радіоактивного зараження навколишнього середовища, який також перебуває під повсяк­часною загрозою порушення. Відсутність дієво­го механізму захисту прав та інтересів суб'єктів міжнародного екологічного права проілюстрова­но на прикладі низки міжнародних документів, зокрема Конвенції про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засо­бів впливу на природне середовище, Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу та ядер­них установок, Конвенції про ядерну безпеку і Угоди між Україною та Міжнародним агентством з атомної енергії про застосування гарантій у зв'язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї.