Космічне публічне право: період 1958-1963 років. Частина 2

Анотація

Дана стаття є четвертою статтею із циклу до­сліджень, пов'язаних з аналізом процесу регулю­вання космічної діяльності.

Враховуючи результати попередніх досліджень документів, прийнятих міжнародним співтовари­ством у 1958-1963 роках у сфері регулювання космічної діяльності, у цій статті продовжується висвітлення результатів дослідження процесу формування Космічного публічного права.

У статті описуються ініціативи міжнародного співтовариства, зокрема Генеральної Асамблеї ООН, пов'язані з регулюванням відносин між державами у питаннях використання космічного простору та небесних тіл.

Насамперед описується процес поступового формування одного з найважливіших міжнарод­них принципів Космічного публічного права, який можна віднести до групи Загальних Принципів Космічної Діяльності, - «Принципу Корисного Космосу». Також описуються правові колізії та складності, які виникли вже на початковому ета­пі формування цього принципу, а також наслід­ки, до яких вони можуть призвести.

Крім цього, у статті описується процес фор­мування ще одного дуже важливого принципу Космічного публічного права, який також можна віднести до групи Загальних Принципів Космічної Діяльності, - «Принципу Космічного Руху», який на той момент уже складався з трьох спеціаль­них принципів, що сформувалися під впливом конкретних міжнародних ініціатив. Так, ініціати­ва щодо впорядкування запусків космічних кора­блів у космічний простір сформувала «Принцип реєстрації запусків». Ініціатива щодо організації взаємодії між державами щодо астронавтів та кос­мічних кораблів, запущених у космос, сформува­ла «Принцип взаємодопомоги». У свою чергу, іні­ціатива щодо організації безпеки космічної діяль­ності сформувала «Принцип відповідальності».

При цьому всі ці принципи були оформлені лише у вигляді Conventional stipulatio, які в ос­новному були викладені в Резолюціях і Деклара­ції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй.

Враховуючи вищевикладене, необхідно ще раз звернути увагу на те, що досліднику не слід очікувати від «космічного права» тієї форми, в якій люди звикли зазвичай сприймати «право», через винятковість того середовища, щодо якого це нове «право» формувалося.