Реалізація принципу народовладдя як спосіб участі у здійсненні правосуддя

Анотація

В публікації розглянуто доктринальні засади з питань форм безпосередньої демократії та існую­чі проблеми щодо реалізації народом своєї влади. На основі історичного ракурсу аналізу європей­ського законодавства в цій сфері запропоновано шляхи вдосконалення Основного Закону України.

Встановлено, незважаючи на незначну та суперечливу підтримку у мислителів стародав­нього світу та середньовіччя щодо необхідності визнання за народом права скасовувати зако­нодавчі акти представницьких органів держави, значного розвитку ця ідея отримала саме в епоху Нового часу, коли проголошення народовладдя супроводжується встановленням парламентариз­му авторитет та довіра до якого постійно пада­ла у простого народу. Доведено, сутність таких суджень полягала в тому, що сучасна демократія ґрунтується на ідеї народного суверенітету, тобто у необхідності створення такої системи держав­но-правових відносин, яка б забезпечувала при­мат права у всіх сферах суспільних відносин та надання можливості народу реалізовувати своє право бути джерелом і основою державної влади саме через різноманітні форми політичної участі у державному управлінні країною, однією з яких і являється участь у здійсненні судової влади.

Визначено, погляди мислителів на підтримку форм народовладдя зводяться до того, що право обмежувати державну владу визнається невід'ємними, природнім правом людини яке належить їх від народження. Тому саме народовладдя є од­ним із засобів, що відноситься до системи стри­мувань та противаг, а відтак допомагає не тільки нормальному функціонуванню органів державної влади шляхом здійснення контролю за діями їхніх представників, але й безпосередньому здійсненні влади народом, що тим самим сприяє забезпечу­вати принцип народного суверенітету.

Встановлено, сьогодні практика застосування форм безпосередньої демократії значно виперед­жає теоретичні розробки в даній області. Саме це питання є об'ємне, а в той же час існує велика кількість прогалин і протиріч у можливості кон­ституційного закріплення нових форм народов­ладдя.