Правова природа інституту конституційної скарги в доктрині конституціоналізму

Анотація

У статті здійснено спробу комплексно визна­чити правової природи інституту конституційної скарги у доктрині конституціоналізму.

Вказано, що правова природа конституцій­ної скарги обґрунтовується на засадах консти­туційного права та правової держави, виступає як важливий засіб правового захисту конститу­ційних прав і свобод громадян. Вона сприяє за­безпеченню принципу верховенства права, пра­вової влади та контролю за дотриманням норм Конституції. Конституційна скарга має важливе значення у забезпеченні конституційного ладу та функціонування правової системи країни.

Зазначено, що конституціоналізм сприяє роз­витку демократичних принципів, включаючи принципи представницької влади, участі гро­мадян у прийнятті важливих рішень та розвит­ку громадянського суспільства, Конституція є основним законом, що забезпечує легітимність і правовий фундамент для діяльності органів державної влади. В основі доктрини конститу­ціоналізму визначеним є припущення, що вла­да має потенціал для зловживання і порушення прав громадян, тому вона ставить перед собою завдання обмежити владу шляхом чіткого ви­значення компетенцій та обов'язків різних гілок влади, а також встановлення механізмів контро­лю за їх виконанням.

Мотивовано, що оновлення механізмів кон­ституціоналізму проявляється в тому, що на від­міну від класичної моделі, де лише державний органи мав право звертатися до Конституційно­го Суду, держави тепер часто надають окремим особам право поставити під сумнів конституційність нормативного чи індивідуального акта.

Визначено, що правова природа конституціо­налізму проявляється в тому, що конституційна скарга характеризується наступним: виступає як механізм контролю з боку громадянського су­спільства; є засобом досягнення принципу спра­ведливості, котрий є головною запорукою де­мократії та правової держави; репрезентується доктрина людиноцентризму, що означає акцент на людині, її правах, свободах та інтересах; наділена потенціалом підтримати високий рівень, перманентне значення Конституції у правовій системі; втілює вимогу належної юридичної ви­значеності правових норм.