Аналіз концептуальних відмінностей у суб'єктному складі опікунів (піклувальників) дорослих осіб з інвалідністю за цивільним законодавством України, Франції та Швейцарії

Анотація

Стаття присвячена проведенню порівняльного аналізу норм чинного цивільного законодавства Франції, Швейцарії та України з метою виявлен­ня збалансованого підходу до призначення осіб, що можуть виконувати повноваження опікунів та піклувальників над дорослими особами з інвалідністтю, що мають стійкі психічні захворювання і в результаті цього не взмозі усвідомлювати зна­чення своїх дій та керувати ними. Потреба у проведені даного дослідження викликана наявністтю певних проблемних питань у внутрішньому зако­нодавстві України та зобов'язаннями, що взяла на себе Україна як держава-учасниця, яка підписала та ратифікувала у 16.12.2009р. Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністтю від 13.12.2006р. [1] Стаття 12 зазначеної Конвенції містить положення про рівність всіх осіб з інвалідністтю перед законом, про їх рівну правосуб'єктність. Таким чином, держави-учасниці зобов'язані перегляну­ти та привести у відповідність до вимог Конвенції власне внутрішнє законодавство з метою сторен- ня оптимального механізму реалізації особами з інвалідністтю, у тому числі з стійкими психічними захворюваннями, своєї право- та дієздатності. На підставі проведеного аналізу норм чинного цивіль­ного законодавства Франції, Швейцарії та Украї­ни, виявлено відмінності у підході до призначен­ня опікунами та піклувальниками, над дорослими особами. Серед них зокрема, можливість виконан­ня повноважень опікуна (піклувальника) не лише на приватній, а і на професійній основі у Швецарії; призначення опікуном виключно фізичних осіб, за прикладом Швейцарії або фізичних та юридичних у Франції, але у випадку призначення юридичної особи, то вона не може покладати повноваження опікуна на керівник установи, де отримує лікуваль­ні, навчальні чи інші послуги особа з інвалідністтю. Це має бути окрема структура в межах зазначені юридичної особи. Така заборона передбачена з метою уникнення можливості зловживання повно­важеннями керівниками спеціалізованих закладів та порушення ними прав підопічних.