Мирова угода в цивільному та господарському процесі: порівняльний аспект дослідження

Анотація

Стаття присвячена порівняльно-правовому дослідженні інституту мирової угоди в галузях цивільного процесуального та господарського процесуального права.

Виділяється значення мирової угоди в цивіль­ному та господарському процесах. Вказується, що при укладенні та затвердженні мирової угоди сторони самостійно обирають спосіб виходу з кон­фліктної ситуації, а суд звільняється від обов'язку розглянути справу по суті, провадження по якій було вже відкрито. Мирова угода спонукає сторін добровільно виконати взяті на себе зобов'язання, зменшуючи навантаження на органи примусового виконання судових рішень. Отже, право на укла­дення мирової угоди в цивільному та господар­ському процесі виступає важливим процесуаль­ним засобом, що сприяє успішному захисту прав та інтересів сторін спору, а також розвантажує роботу суду по розгляду судових справ.

Здійснюється порівняння нормативно-правово­го регулювання мирової угоди нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарсько­го процесуального кодексу України. Досліджується мета мирової угоди, суб'єкти, що мають право на її укладення, порядок затвердження мирової уго­ди судом, застереження щодо неможливості укла­дення мирової угоди та процесуальні наслідки, які породжує мирова угода. Відмічається однотипність регламентування указаних питань обома процесу­альними кодексами.

Аналізуються зміни, пов'язані з виконання мирових угод та схвалюється позиція законо­давця однаково вирішувати існуючі проблеми у цій сфері, оскільки виконавче провадження ви­ступає спільною процедурою для судових справ багатьох судових юрисдикцій.

З іншого боку, відмічається особливість рег­ламентування мирової угоди в господарському процесі, порівняно з цивільним судочинством. Приділяється увага мировій угоді, що укладаєть­ся у справі про банкрутство, яка хоч і розгляда­ється за правилами позовного провадження, тим не менше відрізняється своєрідністю, що позна­чається на можливостях закрити провадження за укладеною мировою угодою.

Робиться висновок, що норми, які регламенту­ють мирову угоду в цивільному та господарсько­му процесі, незважаючи на незначні відмінності, включаються в інститут, який носить міжгалу­зевий характер. Подібний характер його право­вих норм потребує єдиного управління шляхом узгодженого застосування законодавцем змін у правову систему.