Питання правового забезпечення гендерної рівності у трудових правовідносинах в Україні в умовах війни

Анотація

У статті розглянуто актуальні питання право­вого забезпечення гендерної рівності у трудових правовідносинах в Україні, зокрема в умовах во­єнного стану. Зазначено, що в основі українсько­го законодавства, що регулює питання гендерної рівності у трудових правовідносинах лежать між­народно-правові документи, в яких визначено підходи до становлення рівних гендерних прав. Зокрема, вітчизняну нормативно-правову базу з питань гендерної рівності у трудових правовід­носинах складають: Конституція України, Кодекс законів про працю України, закони України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про зайнятість населення», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про охорону праці» та інші, а також постанови Кабінету Міністрів України та укази Президента України у цій сфері. Зроблено висновок, що для досягнення гендерної рівності в Україні необхід­но не тільки закріпити принцип рівності шляхом прийняття відповідних норм законодавства, а й створити ефективний механізм реалізації цих норм. Оскільки формування дієвого організацій­ного механізму забезпечення реалізації гендерної політики, тобто ефективної політики рівних прав та можливості для жінок і чоловіків, є обов'яз­ковою умовою для діяльності демократичної не­залежної правової держави, розвитку усвідомле­ного громадянського суспільства та перспективи європейської інтеграції. Констатовано, що між­народні організації й сьогодні наголошують на актуальності гендерної проблематики в Україні, незважаючи на наявність міжнародних і націо­нальних нормативно-правових актів, поклика­них вирішувати проблеми гендерної нерівності на ринку праці. Брак послідовності, системності та злагодженості спільних зусиль державних ін­ституцій і організацій громадянського суспіль­ства перешкоджає досягненню значних зрушень у подоланні гендерної нерівності. Встановлено, що сьогодні в умовах повномасштабної війни державою вже робляться певні кроки у цьому напрямку, які спрямовані, насамперед, на те, щоб адаптувати до сьогодення сферу праці та трудові відносини. Зокрема, українські органи влади спільно з громадськими організаціями та міжнародними партнерами активізували роботу щодо розбудови системи реагування та протидії будь-якому виду насильства, допомоги постраж- далим унаслідок війни та забезпечення рівних можливостей жінок та чоловіків.