Гарантії реалізації адміністративно-правового статусу Уповноваженого у справах ЄСПЛ: сучасний стан та перспективи розвитку

Анотація

У статті розкриті особливості системи право­вих гарантій реалізації адміністративно-право­вого статусу Уповноваженого у справах ЄСПЛ. Встановлено, що недостатньо в національному законодавстві закріпити права і обов'язки пу­блічного службовця, необхідно передбачити форми (правові процедури) та гарантії їх реа­лізації (правові гарантії). Власне тому, коли ді­яльність суб'єкта публічного адміністрування чи окремого публічного службовця стає неефектив­ною, виникає питання про гарантії, що забез­печують його діяльність та сприяють реалізації його правового статусу. Доведено, що матері­альні гарантії реалізації адміністративно-право­вого статусу Уповноваженого у справах ЄСПЛ закріплюються переважно нормами національ­ного законодавства, тоді як організаційні гаран­тії - нормами європейського законодавства, що яскраво підтверджується положеннями націо­нального та європейського законодавства. Під­креслено, що держава «Україна» (в особі Упов­новаженого у справах ЄСПЛ), як сторона справи, що розглядається в ЄСПЛ, має свій набір право­вих гарантій, які дозволяють захистити автори­тет країни як демократичної, правової і соціаль­ної держави, що вирішує всі питання виходячи із пріоритету прав і свобод людини та громадя­нина. Зроблено висновок, що гарантії реалізації адміністративно-правового статусу Уповноваже­ного у справах ЄСПЛ - це передбачені актами національного та європейського законодавства засоби безпосередньої реалізації завдань, функ­цій, прав і обов'язків, які закріплені за посадою Уповноваженого у справах ЄСПЛ. Доведено, що до гарантій реалізації адміністративно-правово­го статусу Уповноваженого у справах ЄСПЛ від­носяться: 1) норми адміністративного права, які закріплюють правовий статус Уповноваженого у справах ЄСПЛ, а саме, завдання, функції, пра­ва і обов'язки, що закріплені за цією політичної посадою; 2) принципи розгляду справи у ЄСПЛ; 3) правові інститути додаткової юридичної, соці­альної чи іншої допомоги та підтримки; 4) форми процесуальної діяльності ЄСПЛ; 5) дії окремих учасників процесу. Встановлено, що жоден із національних чи європейських актів, що аналі­зується нами, не передбачає заходи примусу, які б застосовувались до Уповноваженого в справах ЄСПЛ як особи, що неякісно чи неефективно ви­конує свої посадові обов'язки. Запропоновано в національному законодавстві закріпити підстави «відповідальності» осіб, що займають політичні посади в системі органів виконавчої влади.