Окремі питання звільнення від відбування покарання з випробуванням

Анотація

Стаття присвячена особливостям звільнен­ня від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. В статті авторами звернута увага на особливості звільнення від від­бування покарання (ст. 75 КК України), особли­вості та терміни такого призначення; обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбу­вання покарання з випробуванням (ст. 76 КК України). Розглянуто стан діючого кримінально­го законодавства на прикладі судової практи­ки. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням судами застосовується доволі часто з урахуванням умов, що містяться в ст. 75 КК України. Перше, на що суд звертає увагу - це термін призначеного покарання, а саме - не більше ніж п'ять років, та відсутність конкретних кримінальних правопорушень, що зазначені в статті, з урахуванням змін внесених 13 грудня 2022 року. Не менше значення має врахування особи винного, а саме: соціальний статус, демо­графічні данні, посткримінальна поведінка, кри­мінально-правова характеристика та ін. А також наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обста­вин. Важливим моментом є роз'яснення Каса­ційного кримінального суду у складі Верховного суду України щодо звільнення від покарання з випробуванням щодо кримінального правопору­шення вчиненого у співучасті. Проведений огляд попередніх численних досліджень розглядуваної тематики та розбір прогалин, на які було вказано у висновках досліджень.

Особливу увагу приділено проєкту Кримі­нального кодексу України та нормам, що в ньому містяться щодо звільнення від покарання у зв'яз­ку із випробуванням. Проведено порівняння з ді­ючим кримінальним законодавством, визначено позитивні моменти, такі як збільшення терміну призначеного покарання з п'яти до восьми років, крім засудженої за злочин 6 ступеня тяжкості, пов'язаний із застосуванням насильства. Також в проєкті відсутні обмеження щодо певної катего­рії кримінальних правопорушень, наприклад, ко- рупційних чи пов'язаних із корупцією, окремих військових кримінальних правопорушень (стат­тями 403, 405, 407, 408, 429 КК), катування (ч. 3 ст. 127 КК). На підставі проведеного досліджен­ня зроблені змістовні висновки із зазначенням проблемних моментів та заходів їх усунення.