Законні вимоги прокурора: зарубіжний досвід законодавчого закріплення

Анотація

У статті досліджено зарубіжний досвід зако­нодавчого закріплення законних вимог проку­рора визначено перспективи його запозичення в Україні. Наголошено, що законні вимоги про­курора спрямовані на захист прав і свобод гро­мадян, а їхнє невиконання тягне за собою пе­редбачену законодавством України відповідаль­ність. Підкреслено, що запозичення ефектив­ної моделі прокурорської діяльності може бути імплементоване Україною та сприятиме уніфіка­ції законодавства для входження України до Єв­ропейського Союзу як рівноправної держави-учасниці. Підсумовано, що: а) законодавство про прокуратуру, як і назва та система таких органів можуть істотно відрізнятися, але сутність прин­ципів і завдань прокуратури уніфікується, згідно з політикою Європейського Союзу; б) відсутність визначених у профільному законодавстві про прокуратуру вимог не означає їх автоматичної відсутності у законодавстві. Відповідні законні вимоги та інші інструменти прокурорського ре­агування уточнюються і доповнюються в наці­ональному законодавстві, залежно від завдань і функцій прокуратури у тій чи іншій державі; в) найбільш доцільним для прийняття Україною за основу є позитивний досвід пострадянських держав, які продемонстрували успішну реаліза­цію демократичних реформ (насамперед, дер­жави Прибалтики - Латвійська Республіка, Ли­товська Республіка, Естонська Республіка); г) на національному рівні доцільно конкретизувати й закріпити у окремій статті вимоги, що можуть бути висунуті прокурором в межах реалізації ним своїх повноважень. Зроблено висновок про те, що конкретизація у Законі України «Про про­куратуру» від 14.10.2014 законних вимог про­курора у перспективі може сприяти покращенню ефективності досудового розслідування, усунен­ню можливостей зловживань з боку працівників прокуратури та кращому захисту прав осіб до яких звернуто відповідні вимоги.