Особливості організації взаємодії міжнародного кримінального суду та правоохоронних структур України щодо розслідування злочинів

Анотація

У статті досліджено статистику Офісу Гене­рального прокурора, Української Гельсінської спілки з прав людини, Харківської правозахисної групи щодо розслідування міжнародних воєнних злочинів. Проаналізовано соціологічне опитуван­ня працівників НПУ, прокуратури, адвокатів та потерпілих від воєнних злочинів, за результата­ми окреслено проблемні питання, які перешкод­жають ефективному розслідуванню міжнародних злочинів. З'ясовано, що юрисдикція МКС щодо розслідування найбільш тяжких міжнародних зло­чинів поділяється на: суб'єктну, територіальну, універсальну, часову та предметну. Предметна юрисдикція МКС поширюється на злочини гено­циду, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочини агресії. Досліджено національну систему розслідування злочинів починаючи з 2014. Тео­ретично обґрунтовано, що ключовим завданням наразі є документування наслідків збройного вторгнення - у посиленому режимі, з метою за­безпечення як національних, так і міжнародних судових інституцій достатніми доказами, одно­часно працюють Офіс генпрокуратури, СБУ, НПУ, Національна гвардія України, інші правоохорон­ні структури. Окреслено проблематику щодо за­безпечення безпеки при зборі інформації праців­никами правоохоронної сфери, а також іншими особами, які залучаються до процесу передачі інформації, доказів, свідчень тощо, адже всі ці процеси, як правило, відбуваються в зоні бойо­вих дій чи на прилеглих територіях. Зроблено висновок, що з метою покращення ефективності розслідування міжнародних злочинів в Україні не­обхідно якнайшвидше запровадити: чітку політи­ку щодо національної системи переслідування за міжнародні злочини; ефективну координацію як національних, так і міжнародних органів досудового розслідування; швидкий обмін інформацією; узагальнену електронну базу документування з доступом як прокурорів, так і слідчих.