Право на безпеку як фундаментальне право людини

Анотація

Стаття присвячена розгляду права на безпеку як фундаментального права людини. Проблеми, пов'язані з правом на безпеку, носять комплек­сний характер, що зумовлене специфікою поточ­ного розвитку суспільства. Показано, що в сучас­них умовах право на безпеку існує де-факто за замовчуванням, але де-юре не має статусу фун­даментального та універсального права людини. Разом з цим, право на безпеку є правовим визнанням наявності безпечних умов існування для кожної людини і контекстом реалізації як окре­мих, так і усього комплексу прав людини. В статті доводиться, що право на безпеку є інтегральним поняттям, що підтверджується значною кількістю прав похідних від нього. Доведено, що сучасні уявлення про безпеку детерміновані явищами се­куляризації та антропологічних тенденцій.

Сьогодні змістовне наповнення поняття «без­пека» акцентує увагу на окремому індивіді, а не на державі. На відміну від попередніх епох відповідальність за створення і функціонування законів і правил безпечного життя покладається на людину.

Значна увага приділена сучасному розумін­ню права на безпеку, яке має власне культуро­логічне підґрунтя у вигляді зміни нормативної моделі суспільства: нинішнє суспільство - це суспільство динамічних змін, ризиків і конфлік­тів, в якому основним суспільним ідеалом є без­пека, а не рівність як це прослідковувалося в попередні епохи. Також зазначається, що різні історико-культурні системи мають власне уяв­лення про безпеку та специфічні засоби її забезпечення.

Право на безпеку, в онтологічному сенсі, близьке з правом на свободу, оскільки існує у двох формах - позитивній (як система заходів щодо протидії небезпекам і загрозам та забезпе­чення стабільності) і негативній (як стан захище­ності індивіда від ризиків і загроз). Підкреслено, що право на безпеку є базовим (фоновим) для реалізації усіх інших прав людини.