До питання доцільності використання правової пропаганди як форми правового виховання

Анотація

У статті автор робить спробу на підставі з'ясування сутності пропаганди уточнити термін «правова пропаганда» і обґрунтувати недоціль­ність вживання цього словосполучення стосовно форми правового виховання в сучасній демокра­тичній державі.

З'ясовано, що як у законодавстві, так і на док­тринальному рівні, термін «пропаганда» наділя­ється переважно негативним сенсом і розгляда­ється як інструмент поширення здебільшого ан­тигромадських, шкідливих, суспільно небезпеч­них і відверто протиправних явищ та процесів.

Продемонстровано, що більшість дефініцій пропаганди містять слова «маніпуляція», «тиск», «обман», які явно демонструють, що будь-яка пропаганда імпліцитно включає неправдиві або перекручені відомості, свідоме порушення пра­вил формальної логіки і є прихованою маніпу­ляцією. Аргументовано, що пропаганда спра­ведливо протиставляється багатоманітності, і це робить даний термін таким, що не відповідає за­гальним засадам (основам конституційного ладу) сучасної демократичної правової держави.

Наведені «систематичні ознаки пропаганди», які доводять недоцільність використання терміну пропаганда стосовно позитивних явищ та проце­сів, як то «правова пропаганда»:

Зроблено припущення, що можна уникнути використання терміну «правова пропаганда» завдяки розвитку доктринальної думки стосовно правового впливу та методу переконання (пере­конування).

Висловлено підтримку можливості обмежено­го застосування правової пропаганди як спеці­ально-юридичний аспекту дії права в суспільстві (чітко визначені приписи можливої і необхідної поведінки), наприклад, деякі правоосвітні на­прямки в діяльності поліції («пропаганда дотри­мання правил дорожнього руху»).

Відстоюється думка, що будь-який примус, навіювання, маніпулювання, нав'язування є не­доречними з огляду на пануючий людиноцентризм, більш актуальним і результативним є спо­сіб дії через систему цінностей.