Місце і роль транспортного права в системі права України

Анотація

У статті розкрито місце і роль транспортно­го права в системі права України та охаракте­ризовано особливості транспортних відносин, джерел транспортного права. Зазначено, що транспортне право - це комплексна підгалузь права, яка об'єднує норми цивільного, господар­ського, адміністративного, земельного, трудово­го, комерційного та низку інших галузей права. Транспортне право містить публічно-правові та приватно-правові норми, якими регулюють­ся суспільні відносини, що виникають у сфері транспортної діяльності. Транспортна діяльність супроводжується, як правило, укладенням до­говорів перевезення. За своєю суттю транспорт­не право тісніше пов'язане з цивільним правом, адже майнові відносини складають матеріальний зміст договорів перевезення, договорів страху­вання транспортних ризиків, правових ситуацій митного оформлення вантажів тощо. Основним чинником майнових відносин у сфері транспор­ту є договори перевезень, що регулюються саме цивільним правом. Особливе місце займає захист майнових прав сторін зобов'язань, що виплива­ють із договорів перевезень.

Аргументовано, що транспортна діяльність включає до себе як фізичне переміщення паса­жирів, багажу, вантажу як з пункту відправлення до пункту призначення, так і допоміжні послуги. Така діяльність здійснюється на підставі відповід­них транспортних договорів. Це узагальнена наз­ва всіх договорів, які регулюються наданням тих чи інших транспортних послуг (перевезення, екс­педирування тощо). Основним видом транспорт­них договорів є договір перевезення. Цивільний кодекс України у статті 908 встановлює основні положення щодо договорів перевезення ванта­жу, пасажирів, багажу, в тому числі щодо відпові­дальності за основні види порушень зобов'язань, які випливають із договорів перевезення; загальні положення про перевезення. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (ста­тутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Транспортна діяльність, яка супроводжуєть­ся, як правило, укладенням договорів переве­зення, породжує транспортні правовідносини, які виникають у зв'язку з експлуатацією тран­спорту з метою надання послуг з перевезення та здійснення супутньої діяльності в єдності орга­нізаційно-управлінської і господарської (цивіль­но-правової) складової такої експлуатації.

Суб'єктами транспортних правовідносин є ор­гани державної влади та місцевого самовряду­вання у відносинах, зокрема щодо ліцензування окремих видів транспортної діяльності, затвер­дження паспортів маршрутів перевезень, допу­щення перевізників до діяльності з перевезення пасажів тощо; постачальники транспортних по­слуг з перевезення - залізниці, автотранспортні підприємства, авіалінії тощо, які на договірних засадах надають відповідні послуги, дотриму­ючись у цей же час певних вимог, стандартів, встановлених відповідними органами державної влади; споживачі транспортних послуг, до яких зокрема належать пасажири, вантажовідправни­ки та вантажоотримувачі; різноманітні допоміжні учасники транспортної діяльності, зокрема екс­педитори, агенти, страхові компанії та ін.

Об'єктом транспортних правовідносин є ді­яльність щодо перевезень вантажів, пасажирів, багажу і пошти. Розрізняють об'єкт транспортних правовідносин та об'єкт (предмет) перевезен­ня. Першим є певне благо, наприклад послуга з перевезення, заради досягнення якої суб'єкти вступають у правовідносини. Об'єктом же перевезення є вантаж, багаж, ручна поклажа, пошта і, звичайно, людина-пасажир.

Проаналізовано джерела транспортного пра­ва, які поділяються на міжнародні та національні.