Роль та місце конституційних актів Української Центральної Ради в історії українського державотворення

Анотація

Стаття присвячена аналізу державотворчої діяльності Української Центральної Ради, що знайшла своє втілення у документах конститу­ційного характеру. Обґрунтовано ключове міс­це Української Народної Республіки (1917-1918) в загальному історичному процесі українського державотворення. Розглянуто та проаналізовано зміст актів Української Народної Республіки, яка за недовгий час свого існування пройшла шлях від зародження національного державного апа­рату до розробки та ухвалення власної Консти­туції.

Встановлено, що за період свого існування УНР за часів Центральної Ради пройшла шлях найбільшої еволюція та випробування різних варіантів побудови майбутньої української не­залежної держави. Центральне місце серед ак­тів УЦР посідають чотири проголошені нею Уні­версали. Із застосуванням методів системного та порівняльного аналізу текстів цих докумен­тів було: 1) простежено еволюцію національної ідентифікації української держави: від автономії до незалежності; 2) проаналізовано механізми формування державно-владного апарату та ста­новлення демократичних засад поділу влади на гілки; 3) проаналізовано нормотворчий потенці­ал УЦР. Загальний огляд нормотворчої діяльності Української Центральної Ради щодо встановлен­ня норм конституційного характеру дає можли­вість зрозуміти, що політико-правова ідея була спрямована на формування демократичного рес­публіканського державного ладу.

Позитивними аспектами досвіду державотво­рення УНР (1917-1918 р.) були: відстоювання національних інтересів, демократичний розвиток державних інституцій, визнання й закріплення основоположних прав і свобод людини, їх соці­альне спрямування. До прорахунків, здійснюва­ної Українською Центральною Радою політики, відносяться: підтримання сталих зв'язків та спо­дівання на демократичний розвиток поряд з ро­сією; хаотичні рішення, що пов'язане, з одного боку, з відсутністю досвіду, а з іншого - тиском російської влади.