Безпосередня судова демократія як конституційно-правовий феномен

Анотація

У науковій статті досліджено безпосередню судову демократію як конституційно-правовий феномен.

Встановлено, здійснення наукового дослі­дження щодо безпосередньої участі народу у здійсненні судової влади вимагає застосування різних методів та підходів для отримання об'єк­тивних інформації та розуміння цього процесу. До них належать емпіричні дослідження (збір фактичних даних, пов'язаних із судовими спра­вами, в яких брали участь громадяни, аналіз су­дових документів, протоколів судових засідань та інших джерел інформації), вивчення законо­давства та правових актів, що регулюють участь громадян у судових процесах, з метою визначення структури та обсягу прав та обов'язків учас­ників судових справ, дослідження історичних змін у законодавстві, які стосуються безпосеред­ньої участі народу у здійсненні судової влади та їхнього впливу на сучасну судову практику, со­ціологічні опитування та анкетування (за допо­могою структурованих анкет або інтерв'ю можна досліджувати думки та переконання громадян щодо участі у судових процесах, їхні очікуван­ня та ставлення до судової системи загалом), порівняння судових рішень та практик у різних судових системах або регіонах для визначення схожих та відмінних характеристик у впливі без­посередньої участі громадян на судову владу.

Підкреслено, забезпечення незалежності су­дової влади та підвищення її соціальної відпові­дальності перед громадянами через ЗМІ та гро­мадянське суспільство є важливими складовими на шляху до вдосконалення системи правосуддя.

Зазначено, безпосередня судова демократія - це механізм, за допомогою якого громадяни бе­руть активну участь у прийнятті судових рішень, надаючи їм можливість впливати на вирішення справ. У цьому контексті, громадяни стають суд­дями, які беруть участь у розгляді конкретних справ, виносять рішення і визначають покаран­ня, якщо воно необхідне.

Резюмовано, незважаючи на переваги безпо­середньої судової демократії, вона також супро­воджується викликами та обмеженнями, такими як недостатнє правове навчання громадян, мож­ливість маніпуляцій та потреба в значних ресур­сах для забезпечення участі громадян у судових процедурах. Однак ці обмеження не є непере­борними, і вони можуть бути подолані за допомо­гою ефективних освітніх та інформаційних про­грам, а також заохоченням громадянської участі.