Місце та роль адвокатури і нотаріату в системі захисту прав військовослужбовців

Анотація

Дана стаття присвячена дослідженню ролі ін­ститутів адвокатури і нотаріату в умовах зростан­ня ролі правозахисних механізмів в процесі становлення правової держави в Україні. Зосере­джується увага на необхідності забезпечення реальних можливостей для реалізації та захисту гарантованих прав і свобод громадян в умовах дії правового режиму воєнного стану, створюючи правові, економічні, політичні, соціальні та інші умови для їх реалізації.

В межах даної статті проаналізовано зміст права на захист, що забезпечується особливим механізмом, за допомогою якого військовослуж­бовці реалізують конституційні положення інсти­туту права на правову допомогу. Акцентується увага на юридичній природі інституту адвокату­ри як важливого елемента правозахисного ме­ханізму громадянського суспільства, що виконує функції представництва та захисту прав та інте­ресів громадян та військовослужбовців зокрема.

За результатами аналізу сучасних тенденцій практики захисту прав військовослужбовців ок­реслено низку факторів, які можуть негативно вплинути на забезпечення ефективного та спра­ведливого захисту і тому вимагають спільних зусиль військових, правозахисників та юридич­них фахівців, а саме: посттравматичний стрес, доступ до актуальної інформації, специфіка вій­ськової дисципліни та військова ієрархія, недо­статньо повне розуміння змісту прав і можливо­стей захисту тощо.

В даній статті досліджується діяльність нотарі­усів, що є різновидом юридичної діяльності, яка завдяки використанню низки інститутів через вчинення нотаріальних дій спрямована на реа­лізацію прав та інтересів громадян і юридичних осіб та сприяє захисту законних інтересів відпо­відних суб'єктів.

Зроблено висновок про те, що відповідно до частини п'ятої ст. 55 Конституції України кож­ному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Виходячи зі змісту цієї конституційної норми пе­редбачено можливість застосування засобів та способів захисту права, в тому числі, не перед­бачених процесуальними нормами. Такий підхід відповідає проявам верховенства права, що не обмежується лише законодавством, а містить і інші соціальні регулятори, норми моралі, тради­ції, звичаї тощо.