Інститут малозначності справ в цивільному судочинстві Україні як перешкода для ефективної реалізації принципів верховенства права та доступності правосуддя

Анотація

У статті здійснено аналіз інституту цивільного процесуального права — «малозначні справи». Метою статті є з'ясування того, чи є цей інститут цивільного процесуального права перешкодою у реалізації принципів верховенства права та до­ступності правосуддя. У ході дослідження проа­налізовано практику ЄСПЛ, положення вітчизня­ного законодавства України та акти тлумачення Конституційного Суду України. Це дозволило проілюструвати відсутність єдності у розумінні не тільки сутності принципу верховенства права, а й змісту правової категорії «малозначні справи». Проаналізовано критерії для віднесення цивілних справ до категорії «малозначні»; визначено, що процесуальний закон виділяє три критерії віднесення справи до категорії малозначних: 1) пряма вказівка в законі (незалежно від ціни позову); 2) граничний показник ціни позову; 3) суддів­ський розсуд з врахуванням ціни позову. При аналізі цих критеріїв здійснено порівняльно-пра­вову характеристику розміру прожиткового мі­німуму для працездатних осіб у співвідношенні до розміру мінімальної заробітної плати. Поряд з аналізом практики ЄСПЛ, це дало підстави для висновків щодо того що, встановлення обмежен­ня права на касаційне оскарження малозначних справ (за виключенням деяких винятків) загалом відповідає міжнародним стандартам розвитку су­дочинства та європейським рекомендаціям щодо запровадження та покращення функціонуван­ня систем і процедур оскарження по цивільних і господарських справах. При цьому було кон­статовано, що встановлені п.п. 1 та 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України цивільним процесуальним законо­давством граничні показників ціни позову (сто та двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) порушують розумний ба­ланс між інтересами держави (щодо розванта­ження судів й покращення функціонування сис­тем і процедур оскарження в цивільних справах) та потребами захисту основних прав людини, зважаючи на майновий стан основних соціаль­них і демографічних груп населення України. І таке обмеження не є сумісним із положенням ст. 6 Європейської Конференції, оскільки немає розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягнути. Тому запропоновано переглянути граничні показники ціни позову та визначення її релевантного показника для кваліфікації справ як малозначні.