Ресоціалізація засуджених як стратегічна ціль кримінально-виконавчої системи через призму визначення кримінально-виконавчої політики

Анотація

У статті представлено авторське бачення про­блематики ресоціалізації засуджених як страте­гічної цілі для кримінально-виконавчої системи, визначеною кримінально-виконавчою політикою держави. В процесі дослідження розглянуті дискусіні питання тлумачення таких дефініцій як: «політика», «антикримінальна політика», «кри­мінально-виконавча політика», «ресоціалізація засуджених».

В процесі дослідження акцентована увага на специфіку доктринального визначення ба­гатогранного соціального явища - політики, що дозволило сформулювати авторський погляд на поняття антикримінальної політики. Автор про­понує розглядати його у якості практики уповно­важених народом країни суб'єктів по вироблен­ню генеральної лінії держави відносно впливу на злочинність, яка охоплює визначення основної концепції (стратегії) напрямів і засобів її реаліза­ції, виділення для цього необхідних ресурсів та здійснення контролю і нагляду за впроваджен­ням її у життя.

Спираючись на надане родове поняття та су­часні доктринальні позиції автором сформульо­вано розуміння кримінально-виконавчої політики у якості окремого виду антикримінальної політи­ки, яка має свій прояв у діяльності уповноваже­них суб'єктів по визначенню стратегічних цілей, принципів функціонування, завдань для системи виконання та відбування покарань, засобів їх до­сягнення, а також здійснення контролю і нагляду за процесом впровадження у життя таких планів.

У подальшому, враховуючи результати наве­деного аналізу норм законодавства, регулюючих розподіл повноважень державних органів в сфе­рі формування внутрішньої політики, криміналь­но-виконавчу політику автор конкретизував як діяльність Верховної Ради України по визначен­ню стратегічних цілей, принципів функціонуван­ня, завдань для системи виконання та відбуван­ня покарань, засобів для їх досягнення, а також здійсненню парламентського контролю за проце­сом впровадження у життя таких планів.

Проведений розгляд нормативної сутності ре- соціалізації засуджених через призму наданого визначення кримінально-виконавчої політики дозволив виявити її роль, як стратегічного цільо­вого орієнтиру для карального механізму держа­ви. Подальший розгляд легального поняття ресоціалізації засуджених, закріпленого у криміналь­но-виконавчому законі, виявив факт представ­лення його змісту двозначними, а також взагалі такими, що не піддаються визначенню ознаками. Спираючись на результати дослідження автор наводить твердження про потенційну неможли­вість досягнення кримінально-виконавчою сис­темою, які би умови для виправлення засуджених вона не створювала, своєї стратегічної цілі - ресоціалізації осіб, які відбувають покарання.