Оцінка доказів при застосуванні слідчими суддями стандарту доказування "обґрунтована підозра"

Автор(и)

  • Ю.Є. Радзієвський адвокат, керуючий партнер АО «Радзієвський і партнери»; здобувач наукового ступеня доктора філософії наукової лабораторії з проблем протидії злочинності Національної академії внутрішніх справ, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.01.110

Ключові слова:

судовий контроль, стандарти доказування, обґрунтована підозра, оцінка доказів, розумна оцінка доказів, внутрішнє переконання, предмет доказування, локальний предмет доказування, обґрунтованість

Анотація

Стаття присвячена проблемі оцінки доказів при застосуванні слідчими суддями стандарту доказування «обґрунтована підозра». Суть про­блеми полягає в тому, що на практиці переваж­на більшість слідчих суддів розуміє цей стандарт доказування як такий, що звільняє їх від обов'яз­ку повноцінно оцінювати і досліджувати докази і надає можливість встановлювати обґрунтова­ність підозри завдяки так званій «розумній оцін­ці доказів». Здійснюючи таку «розумну оцінку» слідчий суддя, не вдаючись до детальної оцінки дій особи, нібито повинен тільки пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою. При цьому до наданих доказів не пред'являються такі ж високі вимоги, як при формулюванні остаточ­ного обвинувачення при направлені справи до суду. Не здійснюючи оцінку доказів, слідчі судді не встановлюють фактичні обставини справи і не обґрунтовують свої рішення.

Обґрунтовано хибність поділу оцінки доказів на попередню (поточну) і остаточну (кінцеву). Зазначено, що термін «розумна оцінка доказів» не визначений ані в законодавстві, ані в судовій практиці. Доведено, що на етапі судового контр­олю існує локальний предмет доказування, що відрізняється від предмету доказування на ста­дії розгляду кримінального провадження по суті. Обґрунтовано, що оцінка доказів є невід'ємною частиною процесу доказування. Внутрішнє пе­реконання слідчого судді (як результат оцінки доказів), необхідне для прийняття рішення по справі, може сформуватися тільки в результаті оцінки доказів за критеріями, визначеними ст. 94 КПК України. Розумна оцінка доказів» без де­тальної оцінки дій особи та без «високих вимог до наданих доказів» не дає можливості встано­вити сукупність обставин, що входять в локаль­ний предмет доказування і які необхідні для правильного вирішення відповідного процесуально­го питання, і сформувати відповідне внутрішнє переконання судді (як результат оцінки доказів). Рішення слідчих суддів, що приймаються в ре­зультаті так званої «розумної оцінки доказів», не можуть вважатися обґрунтованими в розумінні ч. 3 ст. 370 КПК України.

Посилання

Ухвала Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18.11.2023 року у справі №932/10384/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115121573 (дата звернення 10.01.2024).

Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2020 року у справі 757/66517/19-к. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89821652 (дата звернення 10.01.2024).

Ухвала Франківського районного суду м.Львоваусправі465/1642/21.URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96611844 (дата звернення 10.01.2024).

Ухвала Львівського апеляційного суду від 13 липня 2022 року у справі № 463/1712/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105255572 (дата звернення 10.01.2024).

Ханін С.Г. Стандарти доказування у кримінальних провадженнях. Практика ЄСПЛ. Всеукраїнське професійне юридичне видання «Юридична газета online». URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/kriminalne-pravo-ta-proces/standarti-dokazuvannya-v-kriminalnih-provadzhennyah-praktika-espl.html (дата звернення 10.01.2024).

Крет Г.Р. Сфера застосування і зміст стандартів доказування «обґрунтована підозра», «розумні підстави вважати» та «ймовірна причина» у кримінальному процесі країн англосаксонської правової системи». Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького: Журнал. Серія Право. 2019. Випуск №7(19).

Трусов А.И. Основы теории судебных доказательств. Москва,1960. С. 176.

Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. Москва, 1973. С. 216.

Ляш А. Оцінка доказів та їх процесуальних джерел за новим КПК України. Адвокат. 2014. №3. С. 14.

Мирошниченко Т. М. Окремі аспекти правового регулювання оцінки доказів у кримінальному провадженні України. Науковий вісник Ужгородського національного університету: серія: Право. 2014. Т. 2. Вип. 29. С. 183.

Каліновська А. Оцінка доказів у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. Підприємство, господарство і право. 2019. № 11. С. 325.

Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве: теория, законодательство, практика. Москва, 2010. С. 240.

Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в України Вибран твори. Київ, 1999. С. 241.

Грошевий Ю.М. Докази і доказування у кримінальному процесі: Науково-практичний посібник. Київ, 2006. С. 272.

Крет Г.Р. Оцінка доказів у структурі кримінального процесуального доказування. In: Suprematia Dreptului. 2018, nr. 2, pp. 115.

Постанова Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 № 4. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-03#Text (дата звернення 10.01.2024).

Фоміна Т. Оцінка слідчим суддею, судом вагомості наявних доказів під час застосування запобіжних заходів. Ukraine - EU. Innovations in education, technology, business and law. Collection of international scientific papers. С. 23. URL: http://lsej.org.ua/bibl.pdf (дата звернення 10.01.2024).

Котубей І.І. Про активність суду під час дослідження доказів у кримінальному провадженні. Молодий вчений. 2014. № 7 (10). С. 148.

Ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 22.12.2023 року у справі № 761/46577/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115872266 (дата звернення 10.01.2024).

Сухачова І. Міжнародний стандарт доказування «обґрунтована підозра» в реалізації прокурором функції обвинувачення. Науковий вісник дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2020. № 4. С. 275.

Чучман О.І. Предмет доказування при здійсненні судового контролю у виді розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування. Право і суспільство. 2022. № 3. С. 242.

Аленін Ю.П. Локальний предмет доказування в кримінальному процесі. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2009. №4. С. 240.

Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы. - М, 1966. С. 295.

Орлов Ю.К. Основы теории доказательств в уголовном процессе: М., 2001. С. 144.

Дорохов В.Я., Николаев В.С. Обоснованность приговора в советском уголовном процессе. М., 1959. С. 41.

Торбас О. Роль слідчого судді в процесі оцінки доказів у кримінальному провадженні. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 5. С. 311.

Вапнярчук В.В. Теорія і практика кримі-нального процесуального доказування: монографія. Вапнярчук В. В. Харків, 2017. С. 154.

Міхеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України : підручник. 2-ге вид. Київ, 1999. С. 44.

Федчишина В.В. Проблеми внутрішнього переконання під час оцінювання доказів у кримінальному провадженні. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки. 2019.Том 30 (69) № 5. С. 221.

Гловюк І.В. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» у кримінальному провадженні. Правова позиція. 2018. № 1 (20) С. 18.

Сухов Ю.М., Резнікова Г. Оцінка доказів і безпосереднє дослідження їх джерел слідчим суддею. Юрист&Закон. 2021. № 19. URL: https://uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA014748 (дата звернення 10.01.2024).

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-03-20

Номер

Розділ

Розділ 9. Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність