Поведінка людини: філософсько-правовий дискурс

Анотація

Стаття присвячена філософсько-правовим проблемам поведінки людини в контексті аксіо- логічних аспектів людиноцентризму, що полягає в дотриманні прав, свобод людини та забезпе­ченні принципу людської гідності.

Наголошено, що динамічний розвиток су­спільства впливає на розуміння і трактування критерію «допустимості» у поведінці. Змінюють­ся світоглядно-ціннісні установки і орієнтири лю­дини в суспільстві, що спричиняє сутнісні зміни у сприйнятті правових явищ, як явищ суспільної дійсності.

З'ясовано, що правова поведінка - це пове­дінка людини, що регулюється нормами права. Вона може бути правомірна і неправомірна. Від­повідно, право або підтримує і заохочує таку поведінку (правомірну), або ж навпаки - вва­жає недопустимою, такою, що порушує норми співжиття (неправомірна).

Наголошено, що багато науковців підтриму­ють підхід, що правомірна поведінка не вимагає зусиль, а тільки передбачає утримання індивідом від негативних дій. Зауважено, що таке утриман­ня для особи, що формувалася у правомірному середовищі, де оточуючі були законопослуш- ними громадянами, не є складним, а навпаки - норма, але є інший тип осіб, прикладом для яких було середовище з неправомірними цілями і установками. Для таких людей щоб не потра­пити під вплив маргінального, а подекуди і зло­чинного оточення, потрібно докласти максимум зусиль, інколи, навіть пов'язаних з небезпекою для життя і здоров'я.

Зазначено, що у правовій площині є досить небезпечною поведінка, так званих, «подвійних стандартів», коли людина загалом нібито дотри­мується правил співіснування у суспільстві, до­тримується норм закону і приписів моралі, але вважає, що деякі норми і нормативи можна по­рушувати через те, що шкода від їх порушення не є значною.

Акцентовано увагу на тому, що цінність по­ведінки людини полягає в її реалізації у право­мірному напрямі, через дотримання норм права і суспільної моралі, притаманної певному суспіль­ству на конкретному етапі його розвитку.