Становлення й розвиток законодавства Західноукраїнської Народної Республіки

Анотація

У статті досліджено історико-правові аспек­ти становлення й розвитку законодавства ЗУНР, зокрема констатовано, що початком нового етапу розвитку державотворчих процесів на західноукраїнських землях стало їх входження до складу Австрійської імперії наприкінці XVIII ст. З'ясовано, що в роки Першої світової війни політичне життя на західноукраїнських землях активізувалося в контексті імперської політики і національного руху, спрямованого на форму­вання національної держави.

З'ясовано, що активізація законодавчої діяльності на західноукраїнських землях пов'я­зана з подіями 1 листопада 1918 р., зокрема з проголошенням незалежної української держа­ви на західноукраїнських землях, із центром у Львові. Основним політичним органом, від­повідальним за розбудову національної держа­ви на західноукраїнських землях, стала Україн­ська Національна Рада. 13 листопада 1918 року УНРада прийняла "Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії", який за­вершив процес конституційного оформлення новоствореної держави. формування норм пра­ва, які регулювали основні сфери суспільного життя. Окрім того, було розроблено й ухвалено низку законодавчих актів, що мали регулювати комплекс питань стосовно господарських відно­син, фінансової сфери та майнових зобов'язань, а також окремі аспекти цивільного й криміналь­ного права. Констатовано, що важливим доку­ментом став «Акт Злуки» між УНР і ЗУНР, ухва­лений 22 січня 1919 року, адже він має вагоме правове, політичне та історичне значення для українського сьогодення, оскільки стає консолідувальним чинником суспільної свідомості.

Автор статті наголошує, що характерними рисами національного законодавства в Західно­українській Народній Республіці часу була ла­конічність і впровадження системи адміністра­тивної відповідальності за порушення правових норм, а також видання різних підзаконних актів у вигляді розпоряджень.