Право на свободу слова: теоретико-правовий аспект

Анотація

У статті визначено, що право на свободу віді­грає важливу роль в існуванні людства, оскіль­ки дозволяє громадянам брати активну участь у політичному житті країни, формувати думку гро­мадськості. Автор зазначає, що право на свобо­ду слова має давні історичні витоки.

Проаналізовано документи, в яких прин­цип свободи слова був задекларований, зокре­ма Велика хартія вольностей (1215 р.); Білль про права (1689 р.), Декларація незалежності (1776 р.), Декларація прав людини і громадяни­на (1789 р.), Загальна декларація прав людини (1948 р.), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.) та інші акти. На­голошено, що ці документи стали основою для розвитку права на свободу слова в сучасних демократичних країнах та надали можливість вільно виражати свої думки, не зазнаючи пе­реслідувань з боку влади. Окрема увага у статті приділена вітчизняному регулюванню права на свободу слова.

Автор зазначає, що свобода слова є однією з ключових складових прав людини та громадя­нина в багатьох правових системах. Теоретич­ний аспект цього питання включає аналіз різ­них підходів та концепцій до розуміння суті та обсягу цього суб'єктивного юридичного права. Надано характеристику філософським основам та юридичним підходам до розуміння категорії «свобода слова».

Визначено, що право на свободу слова не є абсолютним та може обмежуватись. У роботі наведено перелік обставин, за яких окреслене право може бути обмежено. Автор наголошує на тому, що можливі обмеження повинні бути законними, необхідними в демократичному су­спільстві та відповідати принципу пропорцій­ності.

У статті резюмовано, що свобода слова істо­рично є важливим правом людини, яке складає основу правового статусу особистості та без якого функціонування демократичної держави неможливе взагалі. Але при цьому потрібно вра­ховувати, що свобода слова є не тільки правом, але й відповідальністю, що покладається на тих, хто користується цим правом. Забезпечення її ефективного захисту вимагає поєднання між­народних стандартів, національного законо­давства та постійного адаптування до сучасних реалій.