Вплив рішення Європейського суду з прав людини у справі "Полях та інші проти України" на розвиток люстрації як самостійного виду конституційно-правової відповідальності в Україні

Анотація

Стаття присвячена аналізу еволюції люстра- ції як самостійного виду конституційно-правової відповідальності в Україні під впливом рішення Європейського суду з прав людини у справі «По­лях та інші проти України» (24 лютого 2020 року набуло статусу остаточного). Зазначається, що люстрація з огляду на її принципи - презумпція невинуватості, індивідуальність відповідально­сті, гарантованість права на захист - та з огляду на наслідки для особи, яка підлягає люстрації, завжди веде до обмеження права і свобод лю­дини і громадянина. Це самостійний вид кон­ституційно-правової відповідальності, який роз­вивається в Україні і є невід'ємною складовою розвитку України як демократичної держави. Зазначається, що оскільки люстрація обмежує права і свободи людини і громадянина, то має відповідати таким критеріям: бути встановлена законом; мати легітимну мету; бути необхідною у демократичному суспільстві.

Проаналізовано рішення Європейського суду з прав людини у справі «Полях та інші про­ти України». Що стосується легітимної мети, то при застосуванні люстрації як самостійного виду конституційно-правової відповідальності в Україні вона застосовувалась до дуже широко­го кола осіб, яке не корелювало з легітимною метою і законною ціллю, яка полягала у захи­сті демократичної форми правління. В це вели­ке коло люстрованих осіб було включено осіб, щодо яких застосування люстрації не переслі­дувало легітимну мету, а саме втручання в їх права було не пропорційне.

Оскільки рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права в України, а Україна має зобов'язання з виконання рішень Європей­ського суду з прав людини, то вживаючи захо­ди загального характеру на виконання рішен­ня «Полях та інші проти України» необхідним є звуження в законодавстві України кола осіб, які підлягають люстрації, та чіткого його визначен­ня. Щодо заходів, які застосовувались до всіх осіб, які підлягали люстрації, такі заходи були максимально обмежувальними, максимально широкими за обсягом, а індивідуальної оцінки поведінки особи, яка підлягала люстрації - не здійснювалося. При вдосконаленні законодав­ства про люстрацію необхідно передбачити індивідуальну оцінку особи, яка підлягає лю- страції; застосовувати заходи обмеження, які характеризуються різним ступенем обмеження і закріпити критерії їх виміру та застосування.