Благодійна та волонтерська діяльність як суспільна практика: правові, телеологічні та аксіологічні аспекти

Анотація

У статті визначено, що благодійні організа­ції є важливим учасником суспільних відносин в умовах невизначеності, коли прогнозування со­ціально-економічних, політичних та інших про­цесів ускладнюється внаслідок відсутності га­рантій безпеки та домінування факторів ризику. Обґрунтовано, що діяльність благодійних органі­зацій в державі і суспільстві пов'язана з трьома сферами: політичною, економічною та сферою соціального захисту. З'ясовано, що в політичній сфері благодійна діяльність дає змогу сформува­ти позитивний імідж публічної особи та отримати певні переваги перед конкурентами. Визначено, що в економічній сфері благодійність дає змогу виробникам розширювати збут своєї продукції та послуг завдяки постійному згадуванню назви суб'єкта господарювання та апелювання до цін­ностей споживачів. Зауважено, що у сфері со­ціального захисту благодійна допомога дає змогу державі уникати деяких узятих на себе у законо­давчих актах зобов'язань, перекладаючи окремі з них на інших суб'єктів.

Акцентовано увагу на тому, що залежність нагальних потреб держави у сфері воєнної безпеки від благодійної активності невизначено- го кола осіб породжує велику кількість ризиків, пов'язаних з непередбачуваністю розмірів бла­годійних пожертв та їх обумовленістю виключно суб'єктивними факторами. Тому моніторинг тен­денцій благодійної діяльності уявляється одним із завдань забезпечення національної безпеки.

Серед переваг, які досягаються завдяки бла­годійній діяльності, названо оперативність за­доволення нагальних потреб держави і окремих громадян, а також підвищення консолідації су­спільства внаслідок появи спільних для різних верств населення цілей.