Справедливість як вимога ефективності правозастосовних актів

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливос­тей розуміння категорії «справедливість» в кон­тексті розуміння останньої як вимоги ефектив­ності правозастосовних актів. Встановлено, що справедливість на рівні законодавства букваль­но пронизує базове українське законодавство. Це стосується передусім численних норматив­но-правових актів конституційного характеру та основних кодифікацій у різних галузях правової системи. Принципи справедливості закріплені у чинному законодавстві України, зокрема у таких законодавчих актах: Цивільному процесуаль­ному кодексі України, Господарському кодексі України, Кримінальному кодексі України, Кримі­нально-виконавчому кодексі України тощо. На практиці принцип справедливості реалізовує у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Доведено, що вимоги справедливості не мо­жуть поглинатися поняттями добросовісності та розумності, а мають самостійне значення. Не можна погодитися з тим, щоб вимоги спра­ведливості правозастосовного акту існували у «прихованій формі», адже його поняття та зміст можуть бути визначені конкретним терміном. Рішення, яке порушує принципи добросовісно­сті й розумності, не може бути визнано спра­ведливим. Водночас, добросовісне та розумне рішення теоретично може суперечити принципу справедливості.

Зроблено висновок, що справедливість як вимогу ефективності правозастосовних актів необхідно сприймати у широкому розумінні - стосовно всього процесу встановлення фактів, їх дослідження, кваліфікації та, врешті решт, са­мого правозастосовного акту. Це дозволяє про­слідкувати вплив усіх стадій правозастосовної діяльності на прийняття справедливих правозастосовних актів, оцінити їх ефективність, ви­ходячи з того, що саме такі рішення набувають не лише правової, але й моральної сили. Юри­дичними критеріями справедливості правозастосовного акту є: справедливість самого права (як загальний критерій) та справедливість нор­мативно-правових актів, що використовувалися при прийнятті правозастосовного акту (як без­посередній критерій). Справедливість правозастосовного акту залежить не лише від його законності та обґрунтованості, але й від його відповідності принципам соціальної справедли­вості та норм моралі.