Державотворча і законодавча діяльність радянських маріонеткових республік на півдні України в 1918-1921 роках

Анотація

У статті досліджено особливості держа­вотворчої і законодавчої діяльності маріонетко­вих радянських республік на території України 1918-1922 років, зокрема Донецько-Криворізь­кої радянської республіки (ДКРР), Радянської соціалістичної республіки Тавриди (РСРТ), Одеської радянської республіки (ОРР), Донської радянської республіки.

Автор статті доводить, що більшовики, праг­нучи захопивши владу на території України й не маючи популярності серед місцевого населен­ня, намагалися розв’язати цю проблему шляхом створення «незалежних» республік на Півдні України, призначаючи на керівні посади відомих більшовицьких діячів, які всі свої дії і рішення узгоджували з вищим партійним керівництвом. Українські більшовики виступили проти такої політики, вони відстоювали ідею створення української федерації, за що були звинувачені в націоналізмі.

Доведено, що більшовики використали ло­зунг «права нації на самовизначення», викорис­тавши його через формування маріонеткових державних утворень, основою нормативно-пра­вового забезпечення в них були декрети II та III Всеросійських з’їздів Рад, ВЦВК і Раднаркому РСФРР, інструкції та директиви російських наркоматів. Обґрунтовано, що в цих державних утвореннях не існувало чіткого розподілу по­вноважень між ЦВК і Раднаркомами, наркома­тами, центральними і місцевими органами вла­ди. Констатовано, що в деяких регіонах Півдня України реальна влада належала революційним комісаріатам, які були створені ще в період за­хоплення влади більшовиками наприкінці 1917 року. Доведено, що для всіх досліджуваних дер­жавних утворень була характерна подібність розгортання процесів радянізації за певним сце­нарієм.

Автор статті робить припущення, що в пер­спективі ці маріонеткові республіки більшовики планували використати для організації загаль­ної пролетарської революції по всієї Україні.

На сучасному етапі розуміння процесів, що відбувалися в період відродження української державності (1917-1921 рр.), засвоєння їхніх повчальних уроків є досить актуальним, оскіль­ки може допомогти запобігти повторенню поми­лок минулого і стане в нагоді для розроблення шляхів протидії російській дестабілізуючій ді­яльності.