Значення і роль Конституції в забезпеченні національної безпеки: аспекти сутнісних характеристик

Анотація

Стаття присвячена аналізу конституцій­но-правових проблем забезпечення безпеки суспільства і держави у всій багатогранності їх економічного, політичного і правового змісту. Зазначені негативні фактори впливу на базові конституційні цінності: колізії, прогалини та інші дефекти в законодавстві, невідповідності між природним правом і позитивними нормами, пра­вовий нігілізм суб’єктів конституційно-правових відносин, низький рівень їх правової культури, зловживання правом.

Проаналізована правова (юридична) безпе­ка, що є похідною та невід’ємною складовою від інформаційної безпеки. Аргументовано, що в правовій державі правова інформація є основою існування самої держави, її здатність успішно захищати цінності цивілізованого співжиття.

Метою досліджень було визначення сутності конституції, як нормативно-правової основи для вирішення соціальних протиріч в суспільстві і державі і досягненні на цій основі безпеки осо­бистості, суспільства і держави, як юридично узаконеним балансом інтересів всіх соціальних груп суспільства, мірою досягнутого в суспіль­стві і державі балансу між владою і свободою.

У статті розглянута проблематика питань, пов’язаних із чинниками ризику в сфері пра­вової безпеки та фактори ризику, які безпосе­редньо пов’язані з правотворчістю або правоза- стосуванням. Досліджено питання та напрямки захисту самої Конституції на рівні національної безпеки від спроб нелегітимної модернізації, фактів підміни конституційних норм політичною доцільністю.

Обґрунтовано позицію, що Конституція по­винна визначати внутрішню безпеку, встанов­люючи певний рівень ступеня захисту влас­них положень на рівні національної безпеки, оскільки актуальними залишаються спроби нелегітимної модернізації Конституції та факти підміни конституційних норм політичною до­цільністю.

Аргументовано, що конституційна безпека є невід’ємною складовою частиною національної безпеки, оскільки передбачає передусім безпековий стан конституційного ладу країни та ос­новного акту, який його закріплює - Конститу­ції, у тому числі усунення зловживання ним.

Здійснено аналіз взаємозв’язку та взаємоза­лежності понять «конституційне право», «націо­нальна безпека» та «конституційна безпека.

Зроблено висновки, що виходячи із сутнісних характеристик конституції, як зводу головних норм прямої дії, вона є безперечною і єдиною в своєму роді гарантією стабільності політично­го ладу, основним гарантом реалізації життєво важливих цінностей народу, юридично узако­неним балансом інтересів всіх соціальних груп суспільства, мірою досягнутого в суспільстві і державі балансу між владою і свободою.

Підтримано аргументацію, що практично всі інститути конституційного права мають пря­мий вплив на забезпечення системи національ­ної безпеки. Це знаходить своє підтвердження практично у всіх функціях конституції - уста­новчій, організаційній, зовнішньополітичній, ідеологічній і, звичайно, юридичній, а отже - вони повинні отримати послідовну конкрети­зацію і розвиток в галузевому, а також спеці­альному законодавстві, що має своїм предметом правове регулювання національної безпеки.

Запропоновано, що оскільки правове регу­лювання національної безпеки здійснюється Конституцією України та іншими актами кон­ституційного законодавства, відповідно, вона є повноцінним інститутом конституційного права і підлягає вивченню в рамках предмета конститу­ційно-правової науки.

Зазначено, що будь-які заходи забезпечення національної безпеки не можуть здійснюватися поза правовим полем держави, у спосіб, та ор­ганами, не передбаченими законодавством, а оскільки Конституція є основою законодавства, то маємо всі підстави вважати забезпечення національної безпеки як основну функцію Кон­ституції, поряд із регулюванням інших сфер су­спільних відносин.