Методологічні підходи до оптимізації адміністративних послуг в Україні

Анотація

У статті на підставі комплексного аналізу розглянуто методологічні підходи до оптимізації адміністративних послуг в Україні. Актуальність теми зумовлена реалізацією концепції сервіс­ної правової держави де ефективна організа­ція надання адміністративних послуг входить до кола фундаментальних проблем функціо­нування суспільства та держави. Об’єктом до­слідження є система надання адміністративних послуг. Предметом дослідження є методологічні положення щодо формування та розвитку ор­ганізації надання адміністративних послуг. Ба­гатогранність проблеми зумовила необхідність комплексного використання системного підхо­ду до предметної галузі, що вивчається. Вико­ристовувалися загальнонаукові та специфічні методи пізнання - аналіз і синтез, індукція та дедукція, порівняльний аналіз, узагальнення, систематизація, історико-логічний метод і інші. Адміністративні послуги визначаються як блага, надання яких ініційовано при взаємодії держави з громадянським суспільством і бізнесом та де­леговано державі. Засобом систематизації орга­нізації та надання послуг виступила класифіка­ція. Результатом систематизації адміністратив­них послуг стає побудова класифікаційної сис­теми послуг як соціально-економічного явища, тобто. приведення сукупності адміністративних послуг до певної ієрархічної єдності у функці­ональних цілях. Відповідно до такого варіанта визначення ключовими властивостями при іден­тифікації адміністративних послуг як публічних є: пов’язаність з виконанням державних функ­цій; безпосередня між секторна взаємодія. Ме­тодологія дослідження оптимізації адміністра­тивних послуг ґрунтується на суб’єктно-орієнто- ваного підходу. Базисом нормативної складової методології організації надання послуг є чинник суб’єктності, який визначається за критеріями. Перший критерій передбачає послідовне подо­лання суб’єкт-об’єктної орієнтації на суб’єкт-по- лісуб’єктну. Другий критерій передбачає зміну домінанти внутрішньої орієнтації на зовнішню.

Третій критерій характеризується за допомогою необхідності персоналізації та індивідуалізації взаємодії. Четвертий критерій заснований на домінанті розвитку всіх суб’єктів сервісної ді­яльності.