Актуалізація принципів здійснення державного фінансового контролю у сфері обігу бюджетних коштів в Україні

Анотація

Наукова стаття присвячена принципам здійс­нення державного фінансового контролю у сфері обігу бюджетних коштів в Україні. У ній розкриваються такі загальні поняття: принципи державного фінансового контролю, зміст прин­ципів державного фінансового контролю, за­гальні принципи, спеціальні принципи.

Метою наукової статті є дослідження принципів державного фінансового контролю у сфері обігу бюджетних коштів в Україні та їх систематизація, виходячи з їх нормативно-правового закріплення.

У статті наголошено, що державний фінансо­вий контроль у сфері обігу бюджетних коштів, як і будь-яка діяльність, здійснюється з дотри­манням певних вихідних положень, основних вимог, правил і стандартів, що застосовуються до усіх процесів, що відбуваються під час такої діяльності, - принципів.

У ході дослідження надано авторське тлу­мачення принципів державного фінансового контролю у сфері обігу бюджетних коштів як основні правила, за якими відбуваються заходи державного фінансового контролю, що здійсню­ється уповноваженими суб’єктами з метою за­безпечення законного, ефективного, економно­го та результативного формування, розподілу, управління та використання державних (місце­вих) ресурсів підконтрольною установою.

Зазначено, що принципи не лише дозволя­ють зрозуміти основні правила державного фі­нансового контролю, але й дають змогу розкри­ти його сутність, сприяють виявленню прогалин у галузевому законодавстві та усуненню колізій у відповідних нормативно-правових актах.

Розглянуто та узагальнено наявні наукові по­гляди щодо класифікації принципів державного фінансового контролю.

Аргументовано необхідність систематизації принципів державного фінансового контролю, виходячи з їх нормативно-правового закріплен­ня, на загальні та спеціальні.

Автор дійшов висновку, що до загальних принципів здійснення державного фінансово­го контролю у сфері обігу бюджетних коштів в Україні відносяться принципи: законності, дотримання прав та свобод будь-яких суб’єк­тів, компетентності, оптимального поєднання повноважень (представників держави), ефек­тивності, оперативності; до спеціальних - без­перервності, забезпечення єдності державної політики, відкритості, прозорості, гласності та врахування громадської думки, доцільності, єдиноначальності, політичної неупередженості та незалежності; конфіденційності; повноти і суцільності перевірок, відшкодування збитків та відповідальності винних службових осіб за до­пущені порушення, об’єктивності, безсторонно­сті, збалансованості, економності.