Реституційно-компенсаційні заходи в кримінальному праві

Анотація

У даній статті доводиться необхідність нор­мативного закріплення реституційно-компенса­ційних заходів в кримінальному законі України. Автори аналізують міжнародні нормативні акти, зокрема Декларацію ООН основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою, 1985; Європейську конвенцію з відшко­дування збитків жертвам насильницьких злочи­нів, 1983; Рекомендацію R (85) 11 Комітету мі­ністрів Ради Європи державам-членам стосовно положення потерпілого в межах кримінального права та кримінального процесу, 1985; Реко­мендацію Rec (2006) 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги по­терпілим від злочинів, 2006, в яких встановлено певні обов’язки держав щодо закріплення в на­ціональних законах реституції та відшкодування шкоди. У статті визначено недостатність зако­нодавчого закріплення відшкодування (компен­сації) шкоди, завданої кримінальним правопо­рушенням, в кримінальному процесуальному та цивільному законодавстві України.

В роботі аналізуються історичні норматив­но-правові акти, які діяли на території нашої держави, в яких передбачалися заходи, спря­мовані на забезпечення інтересів потерпілих від кримінальних правопорушень, доводиться, що з входженням до російської імперії позитивні над­бання в кримінальному праві, які були пов’я­зані з намаганням закріпити на законодавчому рівні реституційно-компенсаційні заходи, були втрачені. Водночас на прикладі кримінально­го закону Польщі доводиться, що держави, які мали спільну з нашою історію та однакові ви­токи формування законодавства, продовжили традиції нормотворення в заданому криміналь­но-правовому напрямку і тому в систему кримі­нально-правових заходів Польщі входять захо­ди компенсаційного характеру.

В роботі приділено увагу аналізу положень проєкту Кримінального кодексу України, які регламентують реституцію і компенсацію, ви­значено певні недоліки і запропоновано деякі шляхи їх вирішення.