Проблемні аспекти кваліфікації воєнних злочинів в Україні

Анотація

Стаття присвячена дослідженню законодав­ства України у сфері регулювання воєнних зло­чинів. В основу дослідження покладено аналіз нормативних актів міжнародного гуманітарного та кримінального права, які закріпили серйоз­ні порушення законів та звичаїв війни та при­рівняли їх до серйозних міжнародних злочинів. Крім того, увагу акцентовано на багаторічному досвіді міжнародних установ, які займаються регулюванням механізму покарання воєнних злочинців. Для України питання воєнних зло­чинів набуло актуальності в умовах збройного конфлікту, спричиненого агресією російської федерації. Наразі число цих злочинів поступо­во збільшується. Наприкінці 2023 року вдалося зафіксувати понад 109 тисяч фактів вчинення воєнних злочинів військами рф. Паралельно збільшується число кримінальних проваджень за статтею порушення законів та звичаїв війни. Далі було зазначено, що недоліки законодавчо­го визначення воєнних злочинів та відсутність необхідної юридичної практики в такій специ­фічній категорії правопорушень призводять до труднощів кваліфікації воєнних злочинів. Осно­ву кваліфікації злочину становить склад кримі­нального правопорушення. В Україні діє єдина норма, що передбачає кримінальну відповідаль­ність за порушення законів та звичаїв війни — стаття 438 Кримінального кодексу України. Ця стаття не містить ні визначення воєнного зло­чину, ні чіткої об’єктивної сторони правопору­шення, а покарання є меншим, в порівнянні з ін­шими загальнокримінальними статтями. Ст. 438 КК України є бланкетною. Через таке формулю­вання воєнних злочинів в Україні поширилася практика додаткової кваліфікації порушень за­конів та звичаїв війни за статтями про катуван­ня, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, умисне легке тілесне ушкодження, примушування дава­ти показання тощо. Уникнути труднощів квалі­фікації воєнних злочинів можна завдяки доступу до джерел міжнародного гуманітарного та кри­мінального права. Римський статут Міжнародно­го кримінального суду є одним з найважливіших нормативно-правових актів, що закріпив всю групу складів воєнних злочинів та деталізував їх. Україна є державою-підписантом Римського статуту, яка досі не ратифікувала його.