Новелізація доказування у кримінальних провадженнях за участю неповнолітніх потерпілих та свідків

Анотація

У статті проведено аналіз положень Порядку реалізації пілотного проєкту імплементації між­народних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність, який сформулю­вав 100 стандартів, які стосуються провадження з неповнолітніми. Здійснено класифікацію цих стандартів у аспекті співвідношення з положен­нями Кримінального процесуального кодексу України. Особливу увагу приділено дружньому до дитини середовищу, а також проведенню допиту, освідування та відібрання біологічних зразків, участі психолога у процесуальних діях. Розглянуто відеофіксування при проведення слідчих (розшукових) дій за участю неповно­літнього (потерпілого, підозрюваного) за його згодою. Проаналізовано проведення експертиз за участі дитини, зокрема можливостей обме­ження участі дитини у цьому дослідженні, крім ситуацій необхідності, що передбачено Поряд­ком реалізації пілотного проєкту імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність. Зроблено ви­сновок, що положення Порядку являють собою: 1) деталізацію загальних прав потерпілого у кримінальному провадженні у контексті найкра­щих інтересів дитини та 2) прописують такі дії, обов’язковість яких у КПК України не зазначе­на, однак відповідає міжнародних стандартам прав дитини. Попри безсумнівну прогресивність порядку для забезпечення найкращих інтересів дитини, є положення, які можуть викликати різ­не розуміння у тлумаченні та застосуванні. Зо­крема, положення стандарту 26 не корелюється з ч. 2 та ч. 7 ст. 55 КПК України; не визначено, у якому статусі має допитуватись психолог; по­требує уточнення форма рекомендацій психо­лога. Застосування високого стандарту «досто­вірні відомості та очевидні підстави» щодо при­значення психіатричної експертизи може при­звести до її непризначення експертизи, якщо психічне захворювання чи затримка психічного розвитку не є очевидними, а відомості про них - безсумнівними. Крім того, потребує уточнення положення Стандарту 38, адже його формулю­вання викликає думку, що у разі добровільності такої дії участь законного представника не по­трібна, а таке тлумачення суперечить ст. 227 КПК України.