Міжнародний досвід виконання актів органів конституційного контролю

Анотація

Порівняльне правознавство не завжди і не в першу чергу знаходиться в пошуках кращих варіантів або завжди є лише попереднім ета­пом реформування, а все частіше і глибше ро­зуміється як важливий метод кращого розумін­ня власного права в дзеркалі інших правових систем в його перевагах і недоліках. У зв’язку з цим, порівняння конституційних юрисдикцій у всьому світі має на меті зробити нормальний бу­дівельний блок архітектури чинних конституцій зрозумілим у своєму різноманітті та внутрішніх варіантах. Конституційна юрисдикція (як функ­ція або як самостійний інститут) набула. Саме з цієї причини, однак, не можна очікувати одна­ковості в обсязі і вазі їх компетенції, в інтенсив­ності контролю і взагалі в їх ролі по відношенню до вищих державних органів.

Сьогодні, як ніколи, зрозуміло, що правовий порядок широко охоплюється законодавством Європейського Союзу. Це не так зумовлена не тільки принципами прямої дії та примату цього закону які застосовуються в контексті статичного розподілу компетенцій між Європейським Сою­зом та його державами-членами. Як це насправ­ді працює демонструє, що еволюція та захист ефективності норми та принципи правопорядку Європейського Союзу часто є не лише джере­лом численних зобов’язань для національних органів влади держав-членів, але й мотивацією для національних органів влади держав-членів різних добровільних коригувань національного законодавства, навіть у сфери, які, в принци­пі, не підпадають під сферу застосування Пра­во Європейського Союзу. Досвід участі держави учасників процесу об’єднання Європи що часто призводить до перегляду певних уявлень або певні фундаментальні елементи відповідних на­ціональних правових систем. Справді, або за своєю прямою дією та своєю першістю, або за так званим притягальним ефектом, право Євро­пейського Союзу, з якого основними нормами тепер є Хартія основних прав, а через неї і прецедентне право Європейського суду з європей­ських прав. прав людини, надмірно зумовлює тлумачення та застосування закону також щодо питань, які зазвичай аналізуються виходячи з особливостей національного правопорядку.