Порівняльна характеристика віртуальних активів та інших об’єктів приватноправових відносин

Анотація

Стаття присвячена порівнянню характе­ристик віртуальних активів та інших об’єктів приватноправових відносин. Через відсутність ґрунтовних наукових досліджень та монографій, які би класифікували віртуальні активи та ці об’єкти, виникла необхідність детально проа­налізувати нормативно-правові акти та судову практики України та декількох провідних юрис­дикцій у регулюванні цієї галузі, а також систе­матизувати висновки, яких дійшли інші вчені, які досліджували окремі аспекти цього питання щоб визначити, до якої категорії об’єктів при­ватноправовихвідносин правильніше та кори­сніше з точки зору розвитку економіки України та захисту прав інвесторів, слід віднести вірту­альні активи.

Для проведення цього дослідження сучас­ної категоризації віртуальних активів та, в де­яких випадках, прирівняння їх до вже існуючих об’єктів приватноправових відносин, були вико­ристані системний, порівняльний, гіпотетичний, аналітичний та індуктивний методи.

В результаті дослідження було порівняно віртуальні активи та речами, грошима, цінними паперами, майновими правами, роботами та по­слугами, результатами інтелектуальної, творчої діяльності, інформацією, та нематеріальними благами.

Порівняно дефініції віртуальних активів у нормативно-правових актах різних юрисдикцій.

Було проаналізовано, яким чином інші юрисдикції вирішують питання класифікації та співвідношення віртуальних активів та інших об’єктів приватноправових відносин.

Розглянуто також доцільність впровадження терміну “цифрові речі” до українського законо­давства щодо віртуальних активів, а також мож­ливість інших класифікацій у зв’язку з необхід­ністю гармонізувати українське та європейське законодавство. Іншим результатом додавання цієї категорії об’єктів є те, що віртуальні активи починають також бути і майном, хоча і існують виключно у цифровому середовищі.

Робиться висновок, що значну частину вір­туальнихактивів в залежності від їх категорії можливо віднести або до цінних паперів, або до платіжного засобу. Український законодавець в той же час обрав інший шлях: усі віртуальні активи фактично було прирівняні до речей че­рез відсутність чинний спеціальних норматив­но-правовихактів у цій сфері.