Колізійне регулювання міжнародних комерційних договорів в Україні: сучасні підходи та перспективи розвитку

Анотація

В даній статті розглянуто питань про систему колізійних принципів та колізійних норм щодо регулювання міжнародних комерційних дого­ворів, особливості їх застосування та перспек­тиви розвитку відповідного правового регулю­вання в Україні.

На сьогодні колізійне регулювання міжнарод­нихкомерційних договорів в Україні здійснюєть­сяіз використанням загальної та спеціальної моделей. Концептуально це пов’язано із засто­сування таких колізійних принципів, як «авто­номія волі» сторін договору та «тісний (більш тісний) зв’язок» застосовуваного права з від­повідним договором.

Загальна модель колізійного регулюван­няміжнародних комерційних договорів про­являється у застосуванні колізійної прив’яз­ки «закон, обраний сторонами договору» (lex voluntatis) відповідно до правил про дію прин­ципу «автономія волі». На сьогодні у правовій доктрині та законодавствах більшості країн світу застосовується підхід, згідно якого сторонам до­говору надається можливість самим визначити правопорядок (право), яке буде регулювати відповідний правочин з іноземним елементом. Чинне законодавство України із даного питання загалом відображає загальноприйняті в міжна­родній практиці колізійні правила, проте постає питання про його вдосконалення із врахуван­ням положень «Принципів вибору права в між­народнихкомерційних договорах» (2015 р.) (Principles on Choice of Law in International Commercial Contracts).

Спеціальна модель колізійного регулювання міжнародних комерційних договорів застосо­вується при відсутності вибору компетентного правопорядку (права) сторонами правочину. Вона, за загальним правилом, передбачає за- стосування колізійних положень, які визначають компетентний правопорядок (право) відповідно до критерію «характерного виконання зобов’я­зання»(characteristic performance). Однак при цьому встановлено ряд додаткових колізійних положень щодо регламентації окремих видів правочинів, які ґрунтуються на інших критеріях (місце укладення договору, місце виконання договору, місце знаходження нерухомої речі та ін.). На сьогодні актуальним є питання щодо вдосконалення цих норм відповідно до поло­жень Регламенту ЄС № 593/2008 «Про право, що застосовується до договірних зобов’язань» (Регламент «Рим І»).