Кодифікація як спосіб систематизації законодавства України

Анотація

У статті досліджуються теоретико-правові питання сутності кодифікації, як способу систе­матизації законодавства. У статті зазначається, що інтеграційні процеси адаптації вітчизняного законодавства до законодавства Європейського Союзу, зобов’язують вітчизняного законодавця адаптувати правову систему країни до встанов­лених європейською спільнотою вимог щодо його систематизації. Звертається увага на те, що даний процес обумовлює перегляд уявлень щодо сутності та підходів до систематизації за­конодавства, впровадження нових механізмів правотворчої техніки. Робиться висновок, що важливого значення у цих процесах відводить­ся кодифікації. У статті обґрунтовується, що кодифікація, як форма систематизації законо­давства,включає в себе офіційну діяльність з удосконалення та систематизації юридичних норм, яка здійснюється суб’єктами такої діяль­ності, уповноваженими на це. Зазначається, що цей процес здійснюється шляхом систематизації норм права у єдиний кодифікований акт. Коди­фікація законодавства включає в себе складний процес застосування особливої (кодифікацій­ної) правотворчої техніки. Доводиться, що цей процес передбачає цілеспрямовану діяльність суб’єктів правотворчості, спрямовану на оброб­ку та впорядкування нормативно-правових ак­тів з метою їх систематизації та узгодженості до потреб правозастосовчої діяльності, уникнення прогалин, колізій та недоліків. Обґрунтовуєть­ся, що мета кодифікації полягає в розробці та прийнятті єдиного, логічно побудованого та вну­трішньо структурованого акта, який максималь­но повно регулює однорідні суспільні відносини. Робиться висновок, що кодифікацію слід вважа­ти специфічним способом систематизації зако­нодавства, який поєднує риси офіційної систе­матизації та правотворчої діяльності і тому ко­дифікація має «подвійну природу», що включає в себе як систематизацію права, так і активний процес створення нових нормативно-правових актів. Обґрунтовується, що цей вид діяльності спрямований на радикальну переробку та упо­рядкуванняіснуючого законодавства, призводячи до прийняття єдиного, фундаментального та внутрішньо та зовні узгодженого комплек­сного нормативно-правового акта, цей акт ре­гулює найбільш принципові та фундаментальні суспільні відносини. Акцентовано, що з цієї по­зиції кодифікацію слід розглядати як спосіб сис­тематизації законодавства і при цьому законо­творчий (чи правотворчий) процес та діяльність уповноважених суб’єктів у цій сфері є змістом, сутністю кодифікації.