Військовий омбудсман як інституційна гарантія захисту прав військовослужбовців (зарубіжний досвід)

Анотація

В статті звертається увага, що сьогодні в умовах російської агресії значно погіршився стан дотримання прав вітчизняних військовос­лужбовців, що вимагає удосконалення консти­туційно-правового механізму їх захисту. Аналі­зується зарубіжний досвід розвинутих демокра­тичнихкраїн вирішення проблеми ефективного забезпечення прав військових через запрова­дженняспеціалізованих омбудсманів у справах збройних сил. Досліджується правова природа військових омбудсманів як спеціалізованих правозахисних інституцій, що позитивно зареко­мендували себе в цілому ряді держав, історія їх запровадження, позитивні наслідки їх функ­ціонування. Значну увагу в роботі присвячено моделям спеціалізованих омбудсманів у справах збройних сил: а) щодо їх законодавчого визнан­няі врегулювання статусу (на рівні конституції країни, закону чи підзаконного акту); б) місця в механізмі державної влади (парламентські та виконавчі); в) моделей, які структурно входять до складу збройних сил; не входять до скла­ду збройних сил, але уповноважені займатися виключно питаннями військових та омбудсмани загальної компетенції, в яких законодавчо передбачена функція захисту прав військо­вослужбовців; г) одноосібним омбудсманам та колегіальним омбудсманівським службам; д) різноманітним моделям омбудсманів у справах збройних сил в залежності від кола та специфі­киїх повноважень. Зроблено висновок, що для України в умовах війни запровадження інституту військового омбудсмана не просто на часі, воно вкрай необхідне. Поява цієї інституції з одного боку доповнить існуючі засоби захисту консти­туційних прав і свобод військових, з іншого - сприятиме підтримці їх віри в справедливість, що в цілому нейтралізує насторожене ставлен­ня військовослужбовців до влади, пом’якшить конфлікти між державою, її органами і військо­вими. Військовий омбудсман, здійснюючи свої контрольно-наглядові та правозахисні повнова­ження, не тільки сприятиме ефективному захи­сту прав військових, а й пом’якшить суперечно­сті між державними і громадянськими сферами, сприятиме демократизації національної військо­вої сфери, яка під його впливом має стати більш чуйною до потреб і запитів військовослужбов­ців, що в кінцевому рахунку гарантуватиме «де­мократизацію» військової бюрократії, яка зав­дяки його діяльності виявлятиме більшу увагу, симпатію та турботу до військовослужбовців.