Застосування Конституції України під час вирішення цивільних та господарських справ в частині відшкодування майнової шкоди в разі наявності ухвал про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.05.19Ключові слова:
Конституція України, майнова шкода, нереабілітуючі підстави, вина особи, рішення Верховного суду України, відповідальність, строки давності, звільнення від кримінальної відповідальностіАнотація
Вказується, помилкове застосування судами господарської та цивільної ланок в якості доказу ухвали кримінального суду про закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченнямстроків притягнення до кримінальної відповідальності, як нереабілітуючої обставини під час встановлення майнової шкоди при вирішенні відповідних спорів. Автор відзначає, з наявного доступу до судових рішень та з їх аналізом видно, що розглядаючи справи, пов’язані із відшкодуванням майнової шкоди, не кожен суд надає правильну оцінку юридичній природі закриття кримінального провадження, що призводить до неправильного застосування вимог процесуального законодавства в частині прийняття та оцінки доказів.
В статті розглядається проблемне питання застосування практики українських судів цивільної та господарської ланки при вирішенні питань відшкодування майнової шкоди при наявності ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності через сплив строків давності (зокрема, рішення Верховного Суду України), так і теоретичні аспекти, що стосуються даної проблематики із посиланням на норми Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до судової практики, в Україні закінчення строку давності у кримінальній справі не означає автоматично відсутності цивільно-правової відповідальності за вчинене правопорушення. У випадках, коли особу звільнено особу у кримінальному провадженні у зв’язку зі спливом строку давності, все ще можуть бути підстави вимагати відшкодування майнової шкоди в порядку цивільного судочинства.
Українські суди можуть враховувати такі фактори, як характер правопорушення, розмір завданої шкоди та надані докази при визначенні відповідальності за компенсацію в цивільних справах. Цивільне судове провадження в даному випадку має бути відокремленим від кримінальної справи з необхідністю зосередження на юридичній відповідальності за заподіяну майнову шкоду при наявності відповідних допустимих доказів, поданих стороною у справі.
Станом на сьогодення вкрай важливо ефективноорієнтуватися в особливостях таких справ і добиватися правильного тлумачення доказів у справах потенційної компенсації майнової шкоди в цивільному судочинстві.
Посилання
Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.
Кримінальний кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text.
Цивільний кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text.
Цивільний процесуальний кодекс Украї-ни.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text.
Кірик А.Ю. Поняття й основні способи наближення законодавства держав-членів і третіх країн до законодавства Європейського Союзу. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. С. 287-290.
Постанова Верховного суду у справі № 367/6377/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109303092.
Постанова Верховного суду у справі № 144/1847/21. URL: https://court.gov.ua/fair/sud9931/.
Юридична платформа «ЛІГА:ЗАКОН». https://ips.ligazakon.net/document/SOO00555.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Є.Г. Старцев
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.