Національна доктрина добросовісності в цивільному судочинстві: огляд основних наукових праць

Анотація

У статті розглядаються наукові праці вітчиз­няних вчених з цивільного процесу і практики правосуддя у цивільних справах для осмислен­няеволюційного шляху становлення й розвитку національної правової думки та законодавства щодо такого правового явища, як принцип до­бросовісності. Аналізуються питання добросо­вісності та неправомірної процесуальної пове­дінки, зловживання процесуальними права­ми, цивільної процесуальної відповідальності та процесуального примусу, процесуальних обов’язків як суміжних правових категорій на­шого дослідження.

Вказана тема є недостатньо розробленою, оскільки вітчизняні процесуалісти переважно зосереджують свої зусилля на проблемі злов­живання процесуальними правами в цивільному судочинстві, фрагментарно зачіпаючи питання процесуальної добросовісності.

Розглянуто основні праці сучасних україн­ськихдослідників, які вивчали проблематику принципу добросовісності у різних його про­явах,які, на нашу думку, мають концептуально завершений характер і слугують цілям вивчення обраного предмета дослідження.

Узагальнено, що ряд дослідників розгляда­ютьдобросовісність через взаємодію суду і сто­рін у цивільному процесі, характеризують її як комплексну, оціночну правову категорію, яка розмежовує правомірну процесуальну поведін­ку від зловживання процесуальними правами, звертають увагу на необхідність законодавчого визначення дефініції та критеріїв зловживання правом. Досліджуються суміжні правові катего­рії, які дозволяють виявити можливі форми про­яву зловживань процесуальними правами, про­водятьїх класифікацію та оцінку правових на­слідків здійснення. Пропонуються заходи щодо стимулювання учасників судового процесу до добросовісної процесуальної поведінки під час розгляду та вирішення цивільної справи.

Визначено, що добросовісність у цивільно­мусудочинстві має інтеграційне значення, та може включати схожі правові категорії: забо­рону зловживання процесуальними правами; вимогу добросовісного виконання процесуаль­них обов’язків; процесуальний естопель або заборону чинити інші протиправні перешкоди у здійсненні правосуддя.