Використання водних об’єктів для рибництва: земельно-правові аспекти

Анотація

У статті розглядаються особливості вико­ристання водних об’єктів для рибництва з зе­мельно-правової точки зору. На підставі аналізу положень чинного законодавства України, авто­ром зроблено висновок про те, що рибництво та аквакультура є синонімічними поняттями. Наголошується, що для забезпечення належно­го правового регулювання використання водних об’єктів для рибництва необхідно враховувати зв’язок таких об’єктів з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Стверджується, що порядок правового регулювання використання водних об’єктів для рибництва випливає з осо­бливостей таких об’єктів, їх зв’язку з іншими ресурсами. Детально обґрунтовується, що ре­гулювання використання лише земельного чи водного ресурсу окремо не може бути ефектив­ним,оскільки будь-яка господарська діяльність, що стосується одного з цих об’єктів, неминуче впливає на інший. Проведено аналіз норма­тивних положень Земельного кодексу Украї­ни, Водного кодексу України та Закону України «Про аквакультуру» щодо порядку регламента­ції здійснення рибництва на земельних ділянках водного фонду з розташованими на них водни­ми об’єктами.

Автором відзначається, що норми щодо вико­ристання водних об’єктів для рибництва знайш­лисвоє відображення не лишу у земельному та водному законодавстві, а також у аграрному за­конодавстві. Зокрема, згідно зі статтею 1 Закону України «Про аквакультуру», рибництво визна­чається як вид сільськогосподарської діяльно­сті, а сільськогосподарська діяльність регулю­ється саме нормами аграрного права. Обґрун­товується, що у процесі правового регулювання відносин, пов’язаних з рибництвом, необхідно враховувати не лише земельне та водне право, але й норми аграрного права, що охоплюють ширше коло правовідносин, пов’язаних з веден­нямсільськогосподарської діяльності. Зазначе­не робить правове регулювання більш комплек­сним та збалансованим, враховуючи всі аспек- ти використання земельної ділянки під водним об’єктом для рибництва. Практичне застосуван­ня такого комплексного підходу дозволяє за­безпечити ефективне використання природних ресурсів та уникнути правових конфліктів.