Використання водних біоресурсів як чинник забезпечення продовольчої безпеки України: правові аспекти

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правових аспектів використання водних біоресурсів в Україні та впливу їх використання на забезпе­чення продовольчої безпеки країни. Стверджу­ється, що сьогодні актуалізуються питання на­лежного правового регулювання використання водних біоресурсів. Приділено увагу розгляду як законодавчих, так і наукових підходів до питання правового регулювання продовольчої безпеки України. Наголошується на необхід­ності прийняття окремого закону «Про основи продовольчої безпеки України». Констатуєть­ся, що продовольча політика держави повинна мати максимальний ступінь самозабезпеченості, оскільки від якості та кількості споживаних продуктів харчування залежать здоров’я нації, тривалість життя, працездатність та інтелект населення.

Розглянуто законні підстави здійснення ви­користання водних біоресурсів. Проаналізовано вплив галузі рибного господарства на забезпе­чення продовольчої безпеки України та зробле­но висновок, що продовольча безпека країни значною мірою залежить від стану використан­ня водних біоресурсів. Рівень споживання риби та продуктів її переробки виступає показником продовольчого забезпечення населення, який потрібно підтримувати на рівні фізіологічно­го доцільного споживання. Наголошується, що сьогодні розвиток галузі рибного господарства є одним з найважливіших завдань для забез­печення післявоєнного відновлення країни. У статті визначено, що водні біоресурси в умовах сьогодення є стратегічним державним харчовим резервом. Штучне відтворення цінних видів риб направлене як на підтримку водних екосистем, так і на формування промислових запасів.

У науковій роботі автором стверджується, що сьогодні продовольча безпека держави є умовою збереження її суверенітету, підтриман­ня високого рівня здоров’я громадян, розвитку економіки країни. Акцентовано увагу на тому, що використання водних біоресурсів є важли­вим для країни з точки зору забезпечення про­довольчої безпеки, поліпшення економічного стану, насичення внутрішнього ринку якісними продуктами харчування, підвищення зайнятості населення і його добробуту, а також збережен­ня біорізноманіття та ефективного використан­ня водних і гідробіологічних ресурсів.