Міжнародна практика державного регулювання у сфері азартних ігор

Анотація

Державне регулювання у сфері азартних ігор є важливим чинником для гармонізації цих відносин та їх коригування. На даний період світова практика не має спеціального законо­давства, яке б встановлювало міжнародні вимо­ги до організації та проведення азартних ігор. Проте розвиток грального бізнесу в інших кра­їнах світу має тривалу історію і чималий досвід вдалого державного регулювання цих правовід­носин. Відповідно, метою цього дослідження є вивчення аналогічних практик інших держав та можливого їх урахування для подальшого удо­сконалення державного регулювання у сфері азартних ігор в Україні. У статті приведені окре­мі аспекти державного регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор в деяких країнах Європи (Швейцарія, Фран­ція, Мальта) та Північної Америки (Сполучені Штати Америки, Канада). Наголошується, що публічне управління та адміністрування у сфе­рі азартних ігор має бути спрямовано на вирі­шення основних проблем даної сфери суспіль­них відносин: задоволення потреб та інтересів певної групи людей; профілактику лудо манії; захист громадян від злочинних посягань, що становлять небезпеку для великого прошарку населення; повне та своєчасне надходження до державного бюджету передбачених законом по­датків та спрямування їх на соціально важливі потреби; недопущення не дозволених законо­давством видів азартних ігор; протидія корупційним правопорушенням та легалізації (відми­ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом тощо. Як свідчить міжнародна практика для розв’язання цих завдань та усунення наявних проблем і ризиків у цій сфері у світі складається більш-менш стала тенденція (для тих країн, у яких азартні ігри дозволені та контрольовані): прийняття на національному рівні спеціального регулюючого закону (правового акту); створен­ня системи відповідних уповноважених держав­них органів публічного адміністрування з роз­поділом організаційних, дозвільних, контроль­но-наглядових та юрисдикційних повноважень; підтримання необхідного балансу суспільних інтересів та інтересів суб’єктів господарювання і фізичних осіб шляхом запровадження системи дозвільних, погоджувальних та заборонних спо­собів правового регулювання і відповідних ор­ганізаційно-правових заходів.