Нормативно-правове регулювання процесу формування адміністративних органів влади та управління на Підкарпатській Русі (Закарпатті) у 1919–1926 роках

Анотація

Вказується, належне функціонування вико­навчої влади на місцях, створення оптимальної системи місцевих органів виконавчої влади по­винне забезпечити ефективний вплив на розви­ток кожного регіону, особливо транскордонно­го. Загальновизнаним є те, що місцеві органи виконавчої влади реалізують функції держави, наближені до населення. В Україні формуєть­ся нова людиноцентрична модель діяльності суб’єктів публічної адміністрації.

У статті досліджується процес формування адміністративних органів влади та управління на Підкарпатській Русі (Закарпатті) на протязі першої половини 20-х років ХХ століття. Конста­товано, що процес формування структури дер­жавного управління на Підкарпатті розпочався вже на початку 1919 року, а влітку того ж року в Празі вже було розроблено декілька проєктів організації влади в краї. На основі Генерально­го статуту проаналізовано модель взаємовідно­син всередині місцевої влади між Директорією, адміністратором та військовим керівництвом на протязі 1919-1920 років. Коротко викладе­но формування відділів-рефератів при Цивіль­ному управлінні, яке очолював адміністратор. Розкрито важливість змін, внесених урядовим указом № 356/1920 «Про зміну Генерального статуту Підкарпатської Русі», згідно якого було кардинально перерозподілено функції та повно­важення на користь органів, які представляли центральну владу в краї. Подано теорію про тво­рення двох гілок адміністративного управління щодо компетенції Цивільного управління Під­карпатської Русі: автономних установ та уста­нов загальнодержавних. Надано характеристи­ку губерніальної ради як дорадчого органу при губернаторові. Зазначено, що новий Генераль­ний статут в частині норм, що регулювали ді­яльність віце-губернатора та губерніальної ради виходив за межі Конституції ЧСР. Доводиться, що адміністративна реорганізація у Чехословаччині 1925 і особливо 1927 років лише віддаля­ла Підкарпатську Русь від реальної автономії, оскільки на території усієї республіки відбував­ся процес подальшої централізації та уніфікації влади і управління. Зроблено відповідні висно­вки щодо утримання й поступової інкорпорації (інтеграції) краю до загально-чехословацької правової системи.