Поняття та ознаки публічно-правового спору щодо доступу громадян України до дипломатичної служби

Анотація

Визначається стан наукового дослідження організації інституту та особливостей диплома­тичної служби в національній правовій доктри­ні. Дослідженням установлено, що характерною ознакою публічно-правового спору щодо досту­пу громадян України до дипломатичної служби є особливі учасники публічно-владних відно­син, оскільки, принаймні, одна із сторін спору має бути суб’єктом владних повноважень, тобто інституцією / посадовою особою, що приймає публічно-владні рішення або вчиняє відповідні дії, що спрямовані на реалізацію компетенцій у сфері дипломатичної служби. Такими суб’єк­тамиє Президент України, Міністерство закор­донних справ України, закордонні дипломатичні установи, їх посадові особи тощо. Стороною пу­блічно-правового спору права чи інтереси якої порушується постає фізична особа, яка не є пу­блічним службовцем у випадку вступу на дипло­матичну службу, а також безпосередньо публіч­ний службовець. В основі публічно-правового спору щодо доступу до дипломатичної служби є публічний інтерес, який полягає в належно­музабезпеченні органів дипломатичної служби, Міністерства закордонних справ України, закор­донних дипломатичних установ (генеральних консульств, консульств, посольств) кваліфіко­ваними та професійними кадрами для представ­лення інтересів України закордоном та здійс­нення консульського захисту громадян України та юридичних осіб, зареєстрованих в Україні за­кордоном. Також, опрацювавши дані з Єдиного державного реєстру судових рішень було вста­новлено, що поширеними є спори у напрямках, які стосуються: 1) питання присвоєння дипло­матичнихрангів; 2) питання оскарження поряд­ку проведення ротацій дипломатичних служ­бовців, визнання протиправним, коригування планів ротацій і т. д.; 3) питання процедурного порушення оформлення довготривалих відрядження посадових осіб дипломатичної служби; 4) питання соціального захисту, соціальних гарантій посадових осіб дипломатичної служ­би; 5) питання притягнення до дисциплінарної відповідальності дипломатичних службовців; 6) визнання незаконним звільнення з посад, по­новлення на посадах дипломатичної служби, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.