Можливість зворотної дії результатів судового тлумачення кримінального закону в контексті його правової визначеності

Анотація

У статті вирішується проблема можливості зворотної дії результатів судового тлумачення кримінального закону в контексті його право­вої визначеності. Констатовано, що дія закону в часі є проявом правової визначеності. Передба­чуваність кримінального закону не означає, що цей закон повинен розумітися всіма однаково та бути визначеним і передбачуваним для всіх. Від­повідно й суди можуть здійснювати тлумачення кримінального закону, результат якого повинен бути передбачуваним для адресата. На підста­ві практики Європейського суду з прав людини, а також з урахуванням теорії «легітимних очі­кувань», яка широко застосовується, зокрема, й судом Європейського Союзу, та діяльнісного підходу у вивченні правових явищ, доведено, що питання про зворотну дію повинно вирішу­ватися не лише стосовно самого кримінального закону, а й щодо результатів судового тлума­чення, який надається Верховним Судом, що об’єктивується у вигляді правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, які є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повно­важень, що застосовують у своїй діяльності нор­мативно-правовий акт, який містить відповідну норму права, а самі висновки щодо застосуван­ня норм права, викладені у постановах Верхов­ного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. В разі, коли ре­зультат судового тлумачення більш «жорстко» інтерпретує кримінально-правову норму, яка підлягала застосуванню на момент вчинення особою кримінального правопорушення, то він не має зворотної дії в часі. Якщо такий резуль­тат судового тлумачення є більш сприятливим для особи, яка вчинила кримінальне правопо­рушенняпорівняно з тлумаченням, яке існувало на момент вчинення кримінального правопору­шення, то такий результат має зворотну дію в часі. Новий результат судового тлумачення кри­мінально-правової норми може мати зворотну дію в часі, якщо таке тлумачення було передба­чуваним для адресата кримінального закону та не порушувало його легітимні очікування чи по­рушувалоочікування, які через конкретні при­чини не підлягало захисту.