Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів: суспільна небезпека та безпосередні об’єкти

Анотація

Вказується, свобода слова та самовиражен­няє ключовими складовими будь-якої сучасної демократії. Міжнародне та національне законо­давство забезпечує кожному право на свободу думки, слова, а також на вільне вираження сво­їх поглядів та переконань. Водночас практична реалізація цих фундаментальних свобод зали­шається складним завданням. В Україні про­фесійна діяльність журналістів перебуває під захистом держави, і законодавчі норми, які ре­гулюють цей захист, є загалом достатніми. Од­нак попри це випадки перешкоджання законній професійній діяльності представників медіа не припиняються, про що свідчить судова практика

У роботі розкрито головні положення про суспільну небезпеку перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст. 171 Кри­мінального кодексу України), безпосередній ос­новний та додаткові об’єкти цього делікту. Для з’ясування змісту цих ознак складу криміналь­ного правопорушення за основу взято концеп­цію об’єкта кримінального правопорушення як правовідносин.

Встановлено, що суспільна небезпека пере­шкоджання законній діяльності журналіста по­лягає в тому, що це кримінально протиправне діяння має таких негативний вплив для суспіль­ства загалом та журналіста зокрема: 1) обмежує свободу слова, тобто право вільно висловлюва­тисвої думки; 2) перешкоджає доступу грома­дян до інформації; 3) безпосередньо загрожує демократичним процесам у державі; 4) при­зводить здійснення самоцензури; 5) негативно впливає на суспільну свідомість, робить її враз­ливішою та може призвести до маніпуляції нею; 6) загрожує психологічній та фізичній безпеці журналістів, їх власності, честі, гідності тощо залежно від прояву перешкоджання їхній закон­ній діяльності.

Основним безпосереднім об’єктом кримі­нального проступку, передбаченого ст. 171 КК України, запропоновано визнавати охоронювані державою правовідносини в сфері здійснення законної професійної діяльності журналістів, які визначають порядок такої діяльності.

Аргументовано, що кримінальному про­ступку, передбаченому ст. 171 КК України, за­звичайхарактерні безпосередні додаткові фа­культативні об’єкти, якими можуть бути право­відносини, пов’язані із забезпеченням кримі­нально-правової охорони життя, здоров’я, честі, гідності, власності журналіста, громадського порядку, нормальної діяльності організації, пра­во громадян на отримання достовірної та об’єк­тивної інформації тощо. Водночас безпосередній додатковий обов’язковий об’єкт має місце лише у випадку вчинення зазначеного делікту служ­бовою особою з використанням свого службово­го становища.