Використання негласного співробітництва у протидії корупційним злочинам: проблемні питання судової практики

Анотація

Вказується, під час розслідування корупційних злочинів зазвичай виникає потреба у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій з огляду на специфіку корупційних кримінальних правопору­шень, значний рівень їх латентності, вчинення в умовах конспірації, а також статус суб’єктів цих деліктів, які в певних випадках обізнані із мето­дами роботи правоохоронних органів.

У статті досліджено проблемні питання судо­вої практики використання негласного співро­бітництва у кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів.

Встановлено, працівники правоохоронних органів під час залучення до конфіденційного співробітництва у кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів зіштовхуються з труднощами, пов’язаними з: 1) ризиками роз­криття інформації про осіб, які здійснюють нег­ласне співробітництво; 2) ризиками провокації вчинення корупційного злочину; 3) процесу­альним оформленням згоди особи на залучення до негласного співробітництва при проведенні НСРД та рішення уповноваженого органу.

Зазначені проблемні питання по-різному вирішуються в оперативній, слідчій та судовій практиці і свідчать про те, що під час протидії корупційним злочинам досі залишаються викли­ки, які потребують зусиль як правозастосовних органів, так і науковців, спрямованих на їх розв’язання.

Надзвичайно важливо під час протидії корупційним злочинам з використанням інституту негласного співробітництва не допустити про­вокації кримінального правопорушення з боку особи, залученої до конфіденційного співробіт­ництва.

Незважаючи на те, що існують підстави для не визнання обов’язковості письмової згоди осо­би на залучення її до конфіденційного співро­бітництва та проведення НСРД у кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів все ж наявність такої згоди може слугувати певним аргументом на користь відсутності провокації з боку особи, залученої до конфіденційного спів­робітництва та визнання доказів допустимими.